Маяк

ІЗ НЕВІДОМИХ

Куди подітися від себе?

Від прикрих і сумнівних дум,

Які знов через жаль і сум

Враз затуляють мені Небо?

Куди брести у своїй мислі,

Коли повсюди, мов пісок,

Нагадують про свій урок

Гріхопадіння в прикрих числах…

Вони усі — із невідомих,

Адже духовне важко враз пізнати,

Природу власну подолати,

Щоб ангел був, немов знайомий…

Щоправда, є в житті надія, —

Спаситель-Бог завжди із нами.

Не страшно вже пливти морями,

Безсилі стали буревії.

Подобається Нагородити

#99 в Різне
#11 в Поезія

Відредаговано: 15.01.2021