Маяк

ЖИВІ СЛОВА

Мені сказали, що слова померли,

Вони лиш марення і здогаду личина,

Удаваність їх спопелила, стерла,

Тому і мовити відсутня вже причина…

У збуреннях нікчемності стихії життя,

Душі та розуму, свідомого зізнання

У смислах думки, яка не має вороття,

У гомоні з відвертості прохання

Мовить тихо людське поневіряння,

Непевність в минущості всього на світі.

Тому і слово ще живе, бо не останнє,

Карбовані у ньому серця диво-миті.

 



Анатолій Хільченко

Відредаговано: 15.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись