Маяк

СВОЯ ДОРОГА

Сьогодні йшов предивними стежками

Туди, де ти, і вже нема нічого,

Крім світла віри, що завжди між нами,

Крім ближнього й приниженого Бога.

 

І знову слово, а насправді — тиша.

І смисл воскреслий в наше надвечір'я,

Куди дійшли ми, або тільки вийшли

На зустріч до прекрасного сузір'я.

 

Його узріють, певно, ті, кому відомо,

Що спільного між мною і тобою,

Коли хто знає, що свій простір дому

Завжди оточений високою стіною.

 

Тюрма повсюди — в бідності і статках.

І руки — у причинності кайданах,

І вікна всі — у вишуканих ґратках

Оман нелічених залишитися ранах.

 

Хай буде так, як і було, і буде:

Хай світом правлять всі, а не собою —

Чумацьким знов мандрують шляхом люди,

Щоби не стати враз безликою юрбою.

 



Анатолій Хільченко

Відредаговано: 15.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись