Маяк

ЗАВЖДИ

Завжди-завжди, усе своє життя,

Хоч як буває важко і не дуже

В буденності, марноти викриття

Хай стане твоїм сенсом, добрий друже.

 

А мій життєвості порушений покій

Із пристрастю у темних пожаданнях:

Собі неначе не належу, сам не свій, —

Відтак, душа у прикрому зітханні.

 

Тож треба йти у мандри самоти

Туди, де вічні смисли Спаса в силах.

Свого та інших тягарі важкі нести,

Аж поки ангели піднімуть враз на крила.

 

Себе терпіти, біль облудних ран,

Які роз'ятрені в духовності підмінах, —

Пошкоджена природа в люду, стан,

Коли від Бога гріх мурує міцно стіни.

 

Але повір мені, — якось ураз

Скасуються закони тьми й неволі,

Та іншим буде простір наш і час,

Не буде горя вже, і прикрості та болю.



Анатолій Хільченко

Відредаговано: 15.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись