https://st.booknet.com/uploads/covers/220/1590946867_55.jpg
Маяк
ЗАВЖДИ
Завжди-завжди, усе своє життя,
Хоч як буває важко і не дуже
В буденності, марноти викриття
Хай стане твоїм сенсом, добрий друже.
А мій життєвості порушений покій
Із пристрастю у темних пожаданнях:
Собі неначе не належу, сам не свій, —
Відтак, душа у прикрому зітханні.
Тож треба йти у мандри самоти
Туди, де вічні смисли Спаса в силах.
Свого та інших тягарі важкі нести,
Аж поки ангели піднімуть враз на крила.
Себе терпіти, біль облудних ран,
Які роз'ятрені в духовності підмінах, —
Пошкоджена природа в люду, стан,
Коли від Бога гріх мурує міцно стіни.
Але повір мені, — якось ураз
Скасуються закони тьми й неволі,
Та іншим буде простір наш і час,
Не буде горя вже, і прикрості та болю.
Відредаговано: 15.01.2021
Додати в бібліотеку
