У розмаїтті предивних життєсмислів
Та пошукові правди у бутті
За змістом не підходить жоден вислів,
Бо знову люд у прикрім викритті.
Лише йдучи дорогою простою,
У покаянні та зітханнях знов і знов
Та не порушивши традиції устоїв,
Збагнемо щось про віру і любов,
Прекрасне чуда сенсу чарування,
Свої та світу істини прості.
І відкриття ці завше не останні
У мудрому рутини забутті.
Отож, вдивляючись у світле диво-сонце
Та сліпнучи від сяйва, як завжди,
Душі відкриємо всі двері та віконця,
Щоб Бог прийшов, позбавив нас нужди.
Відредаговано: 15.01.2021