Маяки

˜ 21 ˜

˜ 21 ˜

 

Я стаю дратівливим. Чар злиться, що не роблю спроб полишити цей сповнений привидами будинок. Та чим довше я знаходжусь тут, тим більше прагну дізнатися, хто цей фокусник. Я бажаю викрити його і надавати добрих лящів. Я звірію від голоду, поки він дразнить мене брудним одноразовим посудом.

Сьогодні у домі занадто тихо. Фокусник не ходить, не гримить стільцями і дверима, не приймає водні процедури та не грає на фортепіано. Я почуваюсь самотнім у компанії «Деміана», якого знаходжу на книжній полиці у гостьовій кімнаті. Дочитавши до моменту, де описується герб із зображенням птаха, я роздратовано жбурляю книгу у стіну. Ось і тут знайшовся птах, а я не зміг наблизитися до розгадки ні на крок.

Дружина теж полюбляла книги. Вона часто читала синові, і тепер його взагалі важко відірвати від них. Він може настільки захопитися, що починає плутати реальності. Перші рази я думав, що то просто надмірна дитяча уява, і він таким чином грався. Але з кожним тижнем ситуація ставала серйознішою, аж поки я не зрозумів, що мій син по-справжньому вважав мене то Дон Кіхотом, то Робінзоном Крузо, то Шерлоком Холмсом. Тоді я вперше злякався. Ми відвели його до психіатра — найгірше, що могли вчинити у тій ситуації. Тому що потім дружина зібрала свої речі та зникла з нашого життя.

Люди жорстокі — я завжди це розумів, але мій син ніколи цього не збагне. Він житиме у власному світі, де немає місця пітьмі та жахіттям.

Дивно, я саме споглядаю циферблат ручного годинника, коли рівно о восьмій вечора моя голова раптово починає крутитися.

 Меблі скрипять, я з подивом оглядаю кімнату, проте вона наче дзиґа — по колу та по колу. Я не в силах втриматися на ногах, тому хапаюся за стіни і рухаюся у напрямку дверей. Мене починає нудити.

Назустріч рухається диван, і я ледь встигаю забратися з його траєкторії. Я доповзаю до дверей, проте далі йти не виходить. Підлога зруйнована, зі стелі падає шпаклівка, десь важко приземляється люстра. Сходи на другий поверх сиплються, як піщані. Я оглядаюся назад, одначе там картина не краща — стеля повністю впала донизу. 

Шум у вухах дезорієнтує мене — я так і завмираю посеред усього хаосу, не в силах зрозуміти, що потрібно зробити, аби вибратися з нього.



Оксана Кириченко (Aillin Ai)

Відредаговано: 08.12.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись