Моє табу

7 Глава

З самого ранку Ліза відчувала якийсь неспокій. Після вчорашньої розмови вона вже знала, що буде не так, як було, і що все зміниться. Стало трохи сумно, адже вже звикла до випадів цього нахабного студента, але так буде краще для всіх. Залишилось ще три тижні практики, тому пора припиняти цю, так звану, «дружбу».

Сьогодні на роботу Ліза одягла строгий брючний костюм і налаштувала себе на позитив. Проходячи повз букет тюльпанів, десь в середині приємно запурхали метелики, але вона відкинула всі сентименти та вийшла з квартири.

Поки добралася на роботу її бойовий настрій потрохи вивітрився, тому зайшла в клас, як на голках. Привіталася з учнями та зайняла своє місце на останній парті. Продзвенів дзвінок і в клас зайшов Стас. Як завжди, самовпевнений, з лукавими очима та хитрою посмішкою. Привітався, обвів поглядом клас і зупинився на Лізі. Вона не побачила сьогодні в його погляді тієї теплоти, до якої вже так звикла, не помітила легкого кивка та особливої, лише їй призначеної, посмішки. Лише холод та відчуженість. «Образився, - подумала. - Можливо, так буде краще…». Урок пройшов спокійно. Дівчата, як завжди, кокетували з молодим практикантом, а він в свою чергу був з ними в міру люб’язним.

 Решту дня пройшов у звичній робочій атмосфері. Все, як завжди, але водночас зовсім по-іншому. Виявляється, без особливої уваги Стаса, Лізі було зовсім не затишно. Вона злилася на нього – за його байдужість, але саме більше на себе. Сама ж вчора розставила всі крапки над «і», сама ж хотіла суто професійно-ділових відносин, ось прошу, отримуй бажане! А виявляється, що її бажання та раціональність зовсім не співпадають і це до біса злить! Єлизавета звикла завжди, у будь-якій ситуації, керуватися розумом та холодним розрахунком. А тут підстава! У цій ситуації щось пішло не так, десь вона дала слабинку… Нічого, вона ще трішки потерпить, візьме себе в руки, він піде і тоді заживе звичним життям. Поки складала зошити, роздумувала над усім цим, що діється. До неї підійшов Стат.

 - Єлизавето Антонівно, - поважно промовив, - коли можна буде зробити екскурсійний урок? Чи плани вже змінилися?

 - Ні, не змінилися. Давайте на наступному тижні, можливо в середу? – незворушно запропонувала вона.

 - Домовились. До побачення! – він попрощався і вийшов з учительської.

Коли він пішов, то стало так холодно і сумно. Ліза вирішила не затримуватися на роботі, а перевірити зошити вдома. Вона вийшла на вулицю і погляд автоматично зачепився за срібне авто. Ліза так би і пройшла повз, але її увагу привернув дівочий сміх. Біля машини Стас цілував якусь дівчину та прошепотів їй щось, від чого дівчина розсміялася та міцніше притулилася до нього. Ліза вдала, що нічого дивного не зауважила в подібній поведінці. Але всередині ніби щось обірвалося, а серце неприємно защеміло.

«А що тут дивного? Зрозуміло, що в нього є дівчина, а як же по-іншому? – сумно подумала. – Ото, понавигадувала собі, що я йому не байдужа… Та навіщо я йому? Навіщо він мені?» У такі миті Ліза відчувала себе самотньою та нікому не потрібною. Зайшла в порожню квартиру, увімкнула світло, назустріч  їй вийшов Рудольф.

 - Ти ж мій хороший, - взяла його на руки та пригорнула до себе, - самий відданий та вірний чоловік у моєму житті…

Стас злився, хоча ні, він просто весь палав від обурення та образи . «Їй абсолютно все одно! І навіть комедія біля машини не допомогла. Та вона, мабуть і не помітила нас з Катею… Як же так?!» - знервовано подумав. Стас спеціально зателефонував Каті та домовився про зустріч на подвір’ї школи. Хотів, щоб Ліза побачила їх та приревнувала, а їй байдуже. Та він зібрав усю свою силу волі та самовпевненість, щоб поводити себе так, як вона цього хотіла. А це важко, до біса, важко! Тим більше, після вчорашнього поцілунку. Вона відповіла йому на поцілунок, і нічого, що це тривало лише пару секунд, головне, що ВОНА ВІДПОВІЛА! Це ж щось та й означає! Він впевнений, що і вона щось до нього відчуває, не міг він так жорстоко помилитися. Усю ніч не спав і думав про неї, про них… Чому вона так з ним? Чому така холодна та навіть вигляду не подає про вчорашнє. І як тепер? Що робити? Як заставити контролювати себе?  Раніше з ним ніколи такого не було, завжди сподівався на своє серце і робив так, як воно підказувало. Він завжди керувався серцем, а тепер воно мовчить і болить...

Катя також повелася не найкращим чином. Почала розпитувати його про Лізу, ще й кепкувати, що запав на жіночку «бальзаківського віку».  А що він їй пояснить? Та й навіщо їй щось знати? Так, він запав на Лізу і то так конкретно, що дах просто зносить. А їй байдуже! БАЙДУЖЕ! Стас з усієї сили вдарив кулаком об стіну. Різка біль, немов струмом пройшла усім тілом і трохи отверезила його. Шкіра на кісточках здерлася і виступила кров та він на це не зважав. Витягнув з пачки сигарету й закурив, дим наповнив легені ментолом. Налив собі повну склянку улюбленого коньяку та залпом випив. Алкоголь приємно обпікав, але не допомагав розслабитися. Рука нила від болю, але це ніщо в порівнянні з тим, як боліло його серце…

Пригадав, як вперше побачив її. Ні, не на уроці, а швидше. Він побачив Лізу, коли приходив домовлятися за практику до директорки. Єлизавета йшла по коридору школи з купою зошитів, така щаслива та усміхнена. Якийсь учень втікав від однокласника і зачепив її, в результаті зошити розсипались по підлозі. Стаса здивувало те, що вона не почала сварити та кричати на хлопців, а просто розсміялася. Діти вибачилися, миттю позбирали зошити та передали вчительці, а вона подякувала їм за допомогу і пішла. Ніби нічого дивного не трапилося, але саме цей момент запам’ятався Стасу. Нетипова поведінка Лізи, вразила його, а її переливчастий сміх закарбувався в пам’яті назавжди.



Оксана Грицина

Відредаговано: 13.08.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись