Місто - Карнавал

Глава 10. Сучасна Попелюшка

 

Весь її день був щільно розписаний з точністю до хвилини. Від раннього ранку і до пізнього вечора, якщо можна дві години по півночі називати «ввечері». Команда зі стиліста, перукаря, візажиста – раз у раз допомагала перевтілюватися в новий образ. Дівчата зараджували при перевдяганні, аби все було швиденько, до ладу, на найкращому рівні. Скільки ж всіх цих заморочок вигадали, «без яких жодна порядна дівчина не зможе вважатися нареченою!» - ©Тьотя Роза. На якомусь етапі в Ані майнула панічна думка, що їй так і не вдалося втекти від усіх стереотипів, якими було просякнуто її існування в дитинстві та підлітковому віці – фата, сукня, зачіска, лімузин з двома кільцями, квіти на капоті. Але вона відразу нагадала собі, що це все не справжнє, це спектакль, а вона грає роль, необхідну для отримання подальших ролей в її житті. Набагато серйозніших.

Власне, вона тому і наполягала на тому, що сукню обиратиме самостійно. Не бажала, аби її перетворили на повітряну кульку з купою спідниць, під якими можна сховати що завгодно. Аня категорично не сприймала повністю відкритих плечей. Вважала, що такий фасон далеко не всім нареченим личить, та й взагалі, це украй незручно. Для себе дівчинка вибрала вишукану мереживну напівпрозору сукню з рукавом до ліктя. Шарму всьому образу додавала відкрита спина, натомість перед – глухий. Звісно, умовно, враховуючи примарну цнотливість безпосередньо тканини. Ніжна, кольору айворі, вона приємно торкалась тіла. Візерунки плелися дрібними квітами та листям, створюючи неповторну красу. Спідниця сукні була вузькою, лише праворуч від коліна з боку йшов широкий кльош. При кожному кроці він розкривався, демонструючи на поверхні нашиті прозорі квіточки. Позаду поділ цієї чарівності продовжувався у невеликий шлейф. Фату Аня обрала коротку. Після циганського гуляння за розкладом було виділено півтори години на перевтілення. Локони її зібрали у вигадливу об’ємну косу-колосок, а на потилиці закріпили фату, прикрашену гребінцем у вигляді квітів з перлин. Яскравий циганський макіяж змінився на витончений та ніжний – весільний. Короткі рукавички та браслет з біленькими камінчиками (подарунок Петра) – довершували романтичний образ нареченої.

День видався яскравим, сонячним та спекотним. До арки, де мусило відбуватися дійство одруження, Аню вів Йоганн. Він теж перевтілився, бороду свою поголив. У чоловікові, котрий зараз йшов поруч з нею та підтримував під лікоть, не було й сліду того паяца, який стрибав на шаблях козацьких. Чорний костюм, червона краватка-метелик, сорочка сніжно-біла та лакові чорні черевики – геть інша людина. Вони повільно крокували центральною алеєю, даючи змогу всім поважним гостям оцінити наречену. Дівчина щиро усміхалася. Всі до одної світлини, будь-кого з фотографів або папараці – мусять свідчити про щасливу й закохану людину.

Десь вже ближче до арки, якраз навпроти «свого» фотографа, Йоганн ледь помітно стиснув її долоню. У наступну мить Аня спіткнулася. Не те, щоб трохи підвернулася нога, ні! Вона б неодмінно впала через ці кляті підбори, якби не Йоганн, що вчасно підхопив. Звісно, заклацали камери фотографів. Напевно, найкращий кадр все ж вийде у «свого».

Вся урочистість обряду минала поза увагою дівчини, слова, що, здавалося, лилися якимось невиразним речитативом, не несли сенсу, пропадали марно. Дивилася просто в його очі та гадала, скільки часу протриває ця вистава? У що виллється. Втім, губи розтягнуті в усмішці, адже є роль! Вчасно, з потрібною інтонацією захвату та веселощів сказати своє: «Так!». Здається, у неї не зле виходить. Можливо, з неї й справді вийшла б непогана актриса? Петро дивиться так само захоплено. Він теж вміє лицедіяти. Щирі слова клятв злітають у повітря. Дарма, що не несуть у собі правди. Вони ж навіть послання кохання одне одному написали. Тексти складала Аня.

- Оголошую вас чоловіком і дружиною! – сповістив дзвінкий голос розпорядниці дійства. – Можете поцілувати дружину!

Якусь мить Аня зволікає, а згодом Петро захоплює її в полон з обіймів і навіть на якусь мить ввижається, що все по-справжньому.

А далі фото з гостями, різні локації, фотозони, відкритий фаетон, кучер та кінна упряж, прогулянка з вітерцем головними вуличками столиці, пелюстки руж, що літають у повітрі, й всюди, де не повернися – люди. Цікавих до подібних видовищ виявлялося чимало. Після такого й справді замислишся про тихенький куточок, де нікого не буде, аби насолодитися тишею!

 

***

Бенкет проводили у ресторані італійської кухні, дуже зручний для урочистих подій їхнього рівня. Щоправда, за примхою Петра, представлене меню було далеким від італійського. Кажуть, шеф-кухар був в люті, адже це було грубим порушенням засад закладу, але, врешті, у забаганці поважним гостям не відмовили.

У той час як яскраві та чарівні голоси Ольги та Валери почали вести свою частину шоу, Ані вже було все одно, хто і що з якого приводу скаже, напише, або ще краще – яке викладе відео завтра. В якусь мить, скориставшись паузою у промові ведучих, що очікували палкого поцілунку від молодят, вона чмокнула Петра в щоку і покинула трохи оторопілих гостей.

Їй було життєво необхідно терміново переодягнутися. Зняти підбори, позбутися сукні, вишуканої, ніжної, милої, але, насправді, не надто зручної для тривалого перебування у ній.

Слава богу в сусідньому приміщенні, знаходилась кімната, в якій завбачливо були створені всі умови. Вже через двадцять хвилин Аня повернулася відзначати своє перше у житті весілля. Свіжа, повністю змінивши імідж на стильний та у противагу сукні – зручний, одяг унісекс.



Лія Щеглова, Йєн Северін

Відредаговано: 15.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись