На краю життя

7.

- Що ти кажеш, юначе? – карі очі знайомого старого пильно вдивлялися в Іванове обличчя..

- Я шукаю місто Топлан, ви чули про таке?

- Воно давно вже згоріло, століття тому.

- Століття?! – вигукнув парубок, - але ж ми ось недавнечко брали його в облогу.

- І нащо ви його брали, якщо не взяли? –  насмішкувато примружив очі козак.

- Не зуміли, сильно трималися половці.

- А все місто під водою.

- Покажіть те місце.

- Якщо хочеш - відведу.

          Довго  йшли  безмежними степами, темними лісами, через мілкі озера і зруйновані міста. Третьої   ночі дістались місця. З-під темної води блимали вогні Топлану.

Іван почав знімати чоботи.

- Зачекай, - старий  хвацько  схопив парубка, - якщо зараз попливеш, то постанеш перед вибором: відкрити в собі сили характерника, чи померти.

- Таке питаєте, звичайно…

- Але випроби можуть бути страшніші за саму смерть.

 Іван на мить завагався, але,  стріпнувшись, відповів, - Так, я готовий.

- Тоді йди, - козак відпустив парубка і зник. А той стрімголов пірнув під крижану воду…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше