На межі міста і лісу

ПАРКОВІ ОЗЕРА 2

 

Я почала розповідати про дивовижну екосистему — каскад озер у парку Феофанія. І обіцяла нові історії про тих, хто водиться у паркових озерах, що над ними літає, що росте поруч та відбувається навколо.

Отже, коли не придивлятися уважно, здається, ніби озерами володіють дикі качки та жаби. А якщо придивитися?

Долина Феофаніївських озер овальна, тобто має більш-менш чіткі краї. За день можна обійти її всю і навіть науково вивчити. Уявімо, що туди зранку завітав ботанік із товстим блокнотом і почав записувати всі види, які йому зустрілися.

Перші дві години вчений бадьоро строчить нотатки, дивуючись біорізноманіттю парку і радіючи, скільки ту цікавого. Згодом, починає думати: чи варто записували лише дикорослі види, чи може лише ті, що висаджені тут після створення парку? Бо охопити все занадто складно. Ще згодом, пообідавши за столиком під деревами, ботанік розуміє: треба ж описувати не лише відкриті галявини, клумби та алеї, а й прилеглі заліснені схили. Звісно, не всю долину, лише там, де проходять паркові доріжки, вимощені плиткою...

Сподіваючись, що ліс там не дуже змінений, ботанік йде доріжками, і бачить старе тюльпанове дерево, що росте поруч із звичайним дубом чи ялиною. А трохи далі помічає біля клена далекосхідний вид бархат амурський... Йдучи понад озером диким "бобровим" найкрутішим схилом, ботанік думає, що відпочине, бо дикі лісові види вже записав раніше, аж раптом помічає під ногами рідкісну орхідею гніздівку, занесену до Червоної книги. Її повно тільки на тому схилі. А поряд дивний гриб веселка, схожий на яйце маленького динозавра. В нього навіть є "шкаралупа" та липкий "жовток" із солодким запахом. В народі гриб називають «чортове яйце», хоча він їстівний, поки молодий. Цей гриб приваблює комах. А трохи далі росте зубниця п'ятилисна — місцевий ендемік, яку зустрінеш лише у Феофанії.

Тоді вчений кидає блокнота, тупотить ногами, б'ється головою об найближче дерево, знизу обгризене бобрами, і кричить: "Здаюся! Неможливо! За один день? Тут місяця не вистачить!.."

Щойно ботанік вирішує постійно працювати в парку, він розуміє, що тут постійно додаються нові види екзотичних насаджених рослин, а лісові види підходять ближче до озер. І знову важко встежити за всім і скласти ботанічний атлас маленької долини. Зоолога чекає таке ж випробування. Тільки нові види тварин з'являються раптово, під впливом природних чинників.

Найбільше пощастило тому, хто описує риб в каскаді озер. Мальків запустили штучно і види, нібито, обмежені... Але ж екосистема паркових озер відкрита. Водні птахи (ті ж самі дикі качки, яки зимують за 5 тисяч кілометрів звідси, а також сірі чаплі) приносять на лапах жаб'ячу та рибну ікру і можуть заселити ставки такими видами... Отже, іхтіолог тут теж не нудьгуватиме.

То як мені, звичайному відвідувачу, спромогтися описати ВСІ місцеві дива? Я можу тільки розповідати історії, що зачепили мою увагу. Це окремі пазли, з яких складається повна картина дивної місцевості.

 

ПАРКОВКА ДЛЯ ЛАСТІВОК

Низько над поверхнею озер виписують "вісімки" ластівки. Ловлять водних комах. Найчастіше всі уявляють собі ластівку як чорно-білу пташку із довгим роздвоєним хвостиком, яка в’є гніздечка під стріхами будинків. То міські ластівки, а тут літають ластівки сільські, інший вид. Хвостик у них роздвоєний, то правда, а колір інший. Не чорна спинка — біле черевце, а темно-синя спинка, червоно-рудий лоб та шийка. Ніби ці ластівки з іншого коледжу, і в них інакша "шкільна форма".

Весною сині ластівки частенько сидять на паркових ліхтарях та мелодійно щебечуть, не боячись людей, хизуючись яскравим триколірним забарвленням. Це їхня шлюбна пісня. Хоча у них єдина пара, привабити її наново кожної весни не завадить. Бо пара може і розпастися!

А де ці ластівки в'ють гнізда та виводять діточок — ніколи не вгадаєте! І я б не здогадалась, якби не помітила, що виписуючи над самою водою широкі "вісімки", ластівки інколи зникають під мостом. Залізні містки з поручами, крім одного, який веде на Весільний острів, короткі і нікуди не ведуть. Вони закривають підходи до зливів води і правлять за оглядові майданчики над озерами. Деякі сміливці пірнають з них у воду, а інші – фотографуються, наче на палубі човна.

Це для людей. Для качок це навіси від дощу, а для ластівок.... Так, місце для гнізда!

Знизу у кутку на залізних балках під мостом ластівки приліплюють свої напівкруглі гніздечка та виводять пташенят. Пташенята відкривають ротики та пищать, вимагаючи їжі. А велика їдальня поруч — батьки постійно сновигають туди-сюди над озером, ловлять комах і просто на льоту п’ють воду. Зважаючи на те, що ластівка годує пташенят до 600 разів на день, роботи вистачає!

Завжди дивуюся, як ластів’ята, коли підростають не падають у воду? З усіх інших боків місце для гнізда безпечне: потаємне і, хоча розташоване низько, жоден хижак, ані з води, ані згори не дістане.

Ластівок в парку нібито не меншає, і гнізда під мостами з'являються щороку. Отже, "парковка" під мостом себе виправдовує!

 

ЩО ХОВАЄТЬСЯ У РОГОЗІ

Бувають і такі місця для гнізд, що справді, тільки руку простягни. Навіть не треба у воду лізти!



Эллин Крыж

Відредаговано: 03.07.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись