Жорстока справедливість. Епілог

  Напевне, на похорони до Моріса ніхто б не прий­шов, якби не деякі події, які сталися в ці дні. Справа в тому, що місто переполошилося, раптом повіривши бідоласі, піс­ля того як всі на власні очі побачили його брата, крокуючого вулицею. Вже на похоронах вони дізналися, що це був не привид, одержимість яким згубила Моріса. Це дійсно був його брат. Як? З його особистих слів було ясно, що того самого дня в 1976 році він зовсім не помер, а був заживо похований в могилу. Наступної ночі його розкопали й ожи­вили два чоловіки, які без особливих пояснень накинули йому мішок на голову й потягнули за собою. Його привели на плантацію цукрової тростини й примусили працювати як раба. Таких як він там було багато. У більшості історія була одна­кова - могила, повернення, рабство. Але одного разу їм удалося підняти бунт і тому вони змогли втекти. Роберт та ще один бідолаха по імені Нарцис були зачинщиками бунту. Після цього ті, хто вижили й змогли втекти, повернулися додому. Згодом жителі Жакмеля дізналися, що за декілька діб після появи Роберта в Порт-о-Пренс до сестри навідав­ся брат на ім’я Нарцис Клервіус, якого вона поховала рівно 18 років тому, в 1962 році. Роберту було дуже жаль, що він посприяв смерті брата. Як встановив лікар, бідолашний по­мер від серцевого нападу, зумовленого сильним переживан­ням. Слід також сказати, що дружини Моріса, Амелії, на похороні ніхто не бачив.

  Ви скажете: «То й що? І чому нас має навчити ця дивна історія?» Я не буду говорити, що вона відкриває якісь про­писні істини. Це не так. Але вона наглядно показує нам те, що буває, коли людина чинить зло, а надто - зраду. Так чи інакше, воно повертається, хоча й зовсім не так, як ми того очікуємо. Тож будьте розважливі у рішеннях та майте свою голову на плечах, аби не повторити долі бідолашного Морі­са. Я не берусь його судити. За мене та за вас це прекрас­но зробило життя. Це була його справедливість. Жорстока справедливість...