Розділ 3

Компанія стурбованих підлітків сидять у лікарні і очікують, коли до них вийде батько Ліама- один з найкращих лікарів у цій клініці, і скаже, що з їхнім другом. Ви скажете, що це звичайний укус, усе невдовзі заживе,чому хвилюватися? Проте головною причиною для хвилювання є те, що Ліама вкусив вовк, а як уже відомо, у Хартфорді немає цих тварин.
 

Після двадцяти хвилин очікування,з кабінету нарешті вийшов містер Шелдон.
- Ну як він?- Поцікавився Кріс.
- Жити буде. Я обробив і перев'язав рану, ввів ліки проти сказу, про всяк випадок. Тому, думаю він буде в порядку. Мене більше хвилює те, що його вкусив вовк. Потрібно зв'язатися з мером, і розпитати його про можливість появи цієї тварини у наших лісах.- Розповів чоловік.- Кріс, я попрошу тебе відвести Ліама додому.
- Звичайно.- Погодився хлопець і зайшов у палату.
Ліам сидить на ліжку та взуває взуття.
- Ну як ти, друже?- Запитав хлопець.
- Бувало й краще.- Сумно усміхнувся друг.
- Нічого, через тиждень, може два, уже усе заживе.- Підтримав Кріс.
- Сподіваюсь.- Відповів Ліам і встав з ліжка. Кріс відразу підхопив його і вивів з кімнати.
Хлопець доніс друга до своєї машини і посадив на заднє сидіння.
- Ми додому?- Поцікавився Ліам.
- А ти хочеш знову у ліс?- Пожартував Кріс, за що получив підзатильника від Скай.
Підлітки сіли у машину і поїхали до будинку Ліама.
Друзі швидко дісталися місця призначення і зайшли у дім.
- Ти голодний?- Поцікавилась Кейсі, коли Кріс поклав Ліама на ліжко.
- Трохи.- Відповів хлопець.
- Тоді ми йдемо приготуємо вечерю, а Кріс посидить із тобою.- Сказала Кейсі і дівчата покинули кімнату.
Поки містер Шелдон не прийшов з роботи, підлітки залишаться з другом. Мама Ліама померла три роки назад. Безумовно, Ліам дуже важко переживав цю втрату, але друзі підтримували його і завжди були поруч, особливо Кейсі... Вона стала своєрідним спасінням хлопця і витягнула його з депресії. Після цього, проста дружба перетворилась у кохання і зараз ці двоє чудово доповнюють одне одного.

На вечерю дівчата вирішили приготувати легкий овочевий салат та м'ясо запечене з картоплею. Це має допомогти хлопцеві відновити сили.
За годину усе уже було готове і друзі сіли вечеряти.
- Що я без тебе буду в школі робити...- Засмучено сказав Кріс, дивлячись на Ліама.
- Це що я буду сам робити вдома?- Заперечив хлопець.
- Ну і круто, на уроки не треба ходити.- Відповіла Кейт.
- Ага, а потім доведеться усе наздоганяти.- Вмішалася Кейсі.
- Хіба це проблема? Ти швидко його підтягнеш.- Сказала Скай.
Кейсі ще хотіла щось відповісти, проте задзвонив телефон Скай.
- Доню, ви ще в лісі?- Схвильовано запитала Ванесса.
- Ні, ми в Ліама, щось сталося?
- Слава Богу! Включи новини і сама усе дізнаєшся, вдома поговоримо.

- Що таке?- Запитала Кейсі, коли Скай відклала телефон у бік.
- Мама дзвонила, якась дуже схвильована, сказала включити новини...
- Де пульт?- Відразу спохватилась сестра.
- Можливо, уже відомо щось про те, звідки взялися вовки?
- Точно.
- Знайшла!- Викрикнула Кейсі і швиденько ввімкнула телевізор.
Одразу включився канал з новинами.
-... Нам вдалося поспілкуватися з мером міста і він за'являє, що тварини емігрували до нас з сусіднього міста, так як наш ліс межує з їхнім і це доволі легко зробити. Причина поки що невідома, проте припускають, що тварини можуть бути хворими на сказ або іншу невідому хворобу. Влада просить на деякий час утриматися від походу в ліс, а натомість вони обіцяють ліквідувати загрози і виявити причину масової еміграції. Зараз у лікарні знаходяться близько п'яти потерпілих від нападу цієї тварини, інформацію про їхній теперішній стан здоров'я не розголошують.- Розповіла ведуча.
- Ого...- Все що й змогла вимовити Кейт.
- Ну все Ліам, вітаю, тебе заразили сказом.- Сказав Кріс.
- Ей! Мені взагалі-то дали вакцину проти нього.- Заперечив Ліам.
- Та не слухай ти цього придурка! Він скажений від народження.- Відмахнулася Кейсі.
- Будьте серйозними. А якщо це справді щось важливе?- Припустила Скай.
- Іменно, дуже дивно, що ці вовки раптом, ні з того, ні з сього, перебігли до нас. Значить є якась причина.- Підтримала думку подруги Кейт.
- Ну, у будь-якому разі, ми нічого з цим не можемо зробити. Будемо сподіватися, що влада вирішить цю проблему...