Надприродні: За межами реальності

Розділ 23

Тиждень пролетів непомітно, сьогодні уже п'ятниця, повний місяць. Надворі, як і прогнозувалося похолодало, тому сьогодні ми вдяглися трохи тепліше.

-Мамо, можна ми сьогодні заночуємо у Кейт?- поцікавилась я, адже ми домовились цей повний місяць провести у домі дівчини.
-Чому?
-Просто так, піжамна вечірка.
-Ні, я уже ітак дозволила вам поїхати на вихідні у заміський будиночок Ліама, я не вірю, що це буде вечірка, я знаю,що сьогодні повний місяць.
- Звідки?
- Тепер я знаю все, так що ви залишаєтесь вдома.
Прекрасно, ну нічого ми щось придумаємо.
Після школи ми вирішили пройтися по магазинах щоб вибрати подарунок на день народження Ліама.
Ми пройшли уже з сотню крамниць, та ніяк не могли визначитись, що сподобається другу.
-О, Скай, пам'ятаєш Ліам якось казав, що він любить фотографувати, може купити йому цю камеру?- запитала сестра обертаючи в руках річ.


 


-Точно, я думаю він оцінить. 
- Ну тоді беру.
-Ти ще не вибрала, що купиш?-розрахувавшись поцікавилась сестра.
-Ні.
-Ну тоді ти думай, а я маю зайти у щеодну крамницю.
-Яку?
-Нижньої білизни.
-Кейсі, ти серйозно? Це теж подарунок Ліаму?
- Ага, нічого не кажи.
Я все ще кружляла біля прилавків у пошуку подарунку. 
Вийшовши з чергової крамниці, мене привернула вітрина магазинчику, там були різні пробники, баночки, піпетки і зазначалося, що можна самому створити духи. Я подумала, що це досить оригінальний подарунок, тому зайшла. Мене зустріла приваблива дівчина, вона провела мене до столика і пояснила, що робити, залишилося вибрати і змішати аромати. Я вибрала запах шоколаду, амбри і кориці, пахнуло досить не погано, тож я розрахувалась і вирушила на пошуки Кейсі. Вона також визначилася з покупкою і ми нарешті поїхали додому.
- Ми вдома! - Прокричала я, коли ми зайшли до будинку.
- Ну, що купили подарунок? - Мама визирнула з кухні.
-Так, я подарую духи, а Кейсі фотоапарат. 
-Дай подивлюсь.- Мама полізла до наших пакунків.
-Я сама покажу.- Закричала Кейсі.
-Добре, добре, як хочеш.
Ми повечеряли і пішли у кімнату.
- Ну і як ми вийдемо? - Запитала сестра.
-Через двері, мама засне і підемо.
Сподіваюсь,що так і буде. 
На годиннику 11:02
- Ти готова?- запитала Кейсі.
- Ага
-Тоді виходимо.
- Максимально тихо пам'ятай.
- Добре, я перша. 
Сказала сестра і повільно відкривши двері вийшла в коридор.
Я уже ходіла виходити за нею, але вона обернулася і заштовхала мене назад у кімнату, закриваючи двері.
-Що сталося?
- Мама не спить, сидить у вітальній і дивиться телевізор, це щастя,що вона мене не помітила.
- Блііін
- І що тепер?
- Через вікно.
-Ти що? З другого поверху?
- А що ти бачиш інший вихід?
Кейсі підійшла до вікна і поглянула вниз,- Я не стрибну.-Відійшовши подалі сказала вона.
- Ну Кейсі.


 


- Тобі хіба що доведеться силою виштовхнути мене, бо я не стрибну.
- Кейсі не...
- Я не стрибну,- обірвала сестра.
- Та дай договорити!
- Я не... А ну говори.
- Ми зв'яжемо простині , прив'яжемо тут до чогось, спустимо через вікно і поліземо, не треба стрибати.
- Я не полізу.
Кейсі надзвичайно сильно боїться висоти.
- Ну хочеш я... Ти вибереш мені вбрання на день народження Ліама?
- На день народження і цілий тиждень у школу!
- Ну ти не наглій.
- Ну як хочеш.
- Ну добре, добре домовились.
Ми зробили все, як я і розказувала.
-Виглядає надійно.- Спробувала заспокоїти я.
- От іменно, що виглядає, тому ти лізиш перша.
- Добре.
Я залізла на підвіконник, а потім міцно вхопившись за "мотузку" помалу полізла вниз. 
- Усе, давай, тепер ти.
Кейсі залізла на підвіконник, а потім вилізла назад у кімнату.
- Я передумала. - Закричала вона.
- Ну Кейсі, це заради Ліама, головне не дивися вниз і все буде добре.
Сестра знову повторила спробу. На цей раз вона вже змогла трохи спуститися, але напів дорозі зупинилась.
- Усе я більше не можу, мені страшно, я не полізу дальше.
- Як це не можеш, ти, що залишишся тут висіти?
- Ні, зніми мене!
- Як? Кейсі давай ще трохи.
- Я не можу.
- Ну тоді стрибай я тебе зловлю.
- Ти що здуріла?- сестра глянула на мене згори,а потім про це пожаліла і міцніше вчипилася у мотузку.
- Я ж казала не дивися вниз. Ну давай, я вірю в тебе.
Сестра видихнула і набравшись сміливості полізла вниз. Вона уже майже дісталася землі, але простирадло обірвалося і сестра впала на мене.
- Кейсі встань з мене, я зараз задихнусь.- Кричала я намагаючись вибратись з під її тіла.
- Виглядає надійно значить.- Невдоволено просичала вона.
- Ну ти ж сама казала, тільки виглядає.
З невеликим запізненням, але ми все-таки дісталися до дому Кейт.
- Ну нарешті, чого так довго?- запитав Кріс.
- І не питайте. - Відповіла я і глянула на сестру.
- А чого ви ще не в наручниках?- запитала вона.
- Минулого разу, після того, як Ліам напав на вас, я помітив, що ти дуже швидко змогла його заспокоїти, тож на цей раз, ти просто будеш біля нього, твоя присутність розслабляє Ліама,- пояснив Томас.
- Ну, а Кейт?- поцікавилась я.
- Ну а з Кейт посидить Кріс.- відповів хлопець.
Подруга розчервонілась.
Що ж ось і повний місяць.
Кейсі взяла Ліама за руку, хлопець закрив очі намагаючись протистояти силі, що рвалась на зовню.
Через хвилину він відкрив їх, на нас дивилися все тіж добрі, голубі очі. Значить Томас правий, ключ до самоконтролю у Ліама - Кейсі. 
А от з Кейт усе не так просто, присутність Кріса не надто допомогла дівчині справитись з люттю.
Вона зірвалася з місця і вже хотіла накинутись на мене, та Кріс схопив її за руки і повернув до себе.
- Кейт, це не ти, борися.- Закричав він їй прямо в обличчя, пильно вдивляючись в очі. 
Його слова допомогли, кігті та лютий погляд розчинилися в повітрі. Кріс обійняв дівчину.
- То у нас усе вийшло?- не вірячи побаченому запитав Ліам.
-Так, усе вийшло.- Усміхнувся Томас.
Нарешті друзі зуміли побороти безмежну жагу вбивати. Тепер вони контролюють себе. Виявилося, що відповідь була у нас прямо перед носом. Люблячі люди, це все, що їм було потрібно. Їхні слова, які всиляли стільки спокою і заповнювали ненависть своїм коханням. 
Ми з Кейсі так хотіли залишитись з друзями, ми так давно не збирались разом, щоб просто посидіти й поговорити, як колись, але не могли...
- Кейт, нам потрібно повертатись, поки мама не помітила.- Повідомила я.
- Ну добре.- Сумно промовила дівчина.
- Скай, а як ми залізимо назад, простирадло ж обірвалося.- запитала Кейсі.
- Ви лізли через вікно з другого поверху?- шоковано запитав Ліам.
- Ага, на що тільки не підеш заради кохання.- Солодко відповіла Кейсі глянувши на хлопця.
- Я думаю мама уже спить, їй рано вставати завтра, а як ні, то щось придумаємо.- Відповіла я перериваючи цю любовну паузу.
Ми попрощалися з друзями і пішли додому, мама справді уже спала, в будинку не світилися, тож ми спокійно зайшли до будинку.
-Тільки тихо.- Прошепотіла я.
- Добре... Ай
Я обернулася , сестра скривившись гладила палець на нозі, мабуть не помітила стілець.
- Ну я ж казала тихо.



founder_of_fantastic

#1073 в Фентезі

У тексті є: пригоди фентезі

Відредаговано: 29.09.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись