Не пускайте близько до серця...

Постій зі мною і нічого не кажи...

1.
Постій зі мною і нічого не кажи,
Я просто... лиш хотів тебе побачити.
Чим же так могла заворожить,
Що ладен тобі все пробачити?

Ти полонила всі мої думки,
Ти душу всю мою перевернула!
Я знав, що плачуть і чоловіки,
Та як зі мною ти таке утнула?

Мені здавалось ти була свята –
В столітті нашому таких немає,
Та я злякавсь, бо доля не проста –
Ти не зламалась, а мене зламає!

Так, я злякавсь, бо все пішло не так –
Ти всім моїм надіям протилежність!
Не так я мріяв! Ти – не та!!!
І я став убивати цю залежність:

Я говорив тобі образливі слова,
Над звичками твоїми насміхався,
Ти плакала, я сліз не витирав,
А навпаки, знущався і знущався.

Ти навіть не просила замовчать,
З якого степу ти прийшла, з якого лісу?
Де ти навчилась поглядом вбивать?
Чи може відьма? Ти скажи, якого біса

Я милувався вранці, як ти спиш?
Любив, як пахне тіло і волосся?
Бо закохався в тебе!!! Що ж, мовчиш?
Так, я сказав це вголос…Не здалося.

Я боляче робив, це не зітреш,
І де я брав оті вульгарні фрази:
Чекав, що не пробачиш, і підеш
Нарешті вже, не витримав образи.

І ти пішла, з усмішкою в очах,
Без жодного бажання озирнутись
І я щоночі бачив тебе в снах,
Й щоранку думав, як цей сон забути.

Здається, що я втратив цілий світ,
Не розумів – як жити, і як дихать.
Егоїстичний, гордий пустоцвіт!
Любов пішла, а я уже й не кликав.

Я винен! І мені з цим далі жить...
Чи зможеш ти колись мене пробачити?
Постій зі мною і нічого не кажи.
Я просто… лиш хотів тебе побачити.


2.
Не хочу непотрібних нам розмов –
Все, що могла сказати, я тобі сказала.
Ти ж натякав, що потяг мій пішов,
Та я білет на нього і не купувала!

Не по душі цей швидкісний маршрут!
Бери з собою іншу для екстриму,
А я постóю на пероні, тут,
І побажаю щастячка вам в спину,

В дорозі цій – забудь мене, забудь!
Я з гри твоїх амбіцій вибуваю
Без болю й смутку – в цьому суть!
Щаслива! Бо тебе вже не кохаю!
 

3.
Одна помилка, кажуть, не біда,
Але я пізно висновки зробила –
Знервована, заплакана й бліда,
Я за тобою двері зачинила.

Ти повертавсь до мене. Знов і знов
Я падала в твої міцні обійми,
А ти пив кров! Яка ж любов???
Це сон страшний, а може й божевільня.

Співав Кузьма ти «спи собі сама»,
А до таланту варто прислухатись!
Іди! – Ми набулися вдвох сповна,
І я піду, й не буду озиратись!

Переступлю! І все почну з нуля,
Не буду більше жертвою тирана!
Помилкою була любов моя,
Твоя ж була лише суцільна рана!

#Божена_Макар


 



Божена Макар

Відредаговано: 09.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись