Не пускайте близько до серця...

Ти так спокійно відпустив...


***
Ти так спокійно відпустив – бо не любив?
Немов чекав прощальну тиху сповідь.
Зимовий холод аномальних злив
Перетворив всі радощі на повінь.

Вже дóста набулись під цим дощем,
Він змив бажання грітись одне одним,
І пристрасне натхнення для поем,
Як спогад давній, стало прохолодним.

Звільняю серце від пустих чужих думок,
Втомившись грати непотрібні ролі –
Та часом після прикрих помилок
Зустріти можна подарунок долі.
 



 



Божена Макар

Відредаговано: 20.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись