Не за планом

Глава 9 (частина 2)

Як завжди пунктуальна Катя не змусила на себе довго чекати та хвилина у хвилину в точно призначений час вийшла з будинку. Вона помалу йшла по доріжці, але на півдорозі обернулась на сто вісімдесят градусів. 

Дмитро напружено чекав на неї та спостерігав за кожним її кроком. У думках він уже перебирав теми для розмови, яку вони мали б вести по дорозі до місця призначення. Але його думки миттєво обірвалися, як тільки вона обернулась до нього спиною. А серце впало. Так його ще ніхто не відшивав, але ця жінка особлива. Вона загадкова, сповнена таємниць, непередбачувана. І вона цілком могла так насміхатись над ним, аби він більше не впадав за нею.

Невже передумала?

Промайнуло у його голові. Дмитро уже збирався покликати її, але відкривши рот, не вимовив і слова. Чому? Бо її рука піднялась у гору і жінка помахала тим, хто був у будинку. У вікні першого поверху він побачив дві постаті — одна з них дитяча, теж махала у відповідь. Побачене неабияк його заспокоїло. Вона просто на прощання помахала рукою доньці та подрузі, а він уже почав придумувати казна-що. 

Дмитро не зводив погляду з неї. Він уже встиг помітити, що вона прислухалась до його слів і одягнулась у темні джинси та сіру водолазку, поверх якої накинула чорну осінню куртку. На ногах сірі кросівки, а в руках невеличка сумочка. Образ доповнювали сережки — цвяшки та срібний кулон із гравіюванням. Легкий майже непомітний макіяж підкреслював природну красу жінки. Він розглядав її із захватом в очах. Навіть, у такому буденному одязі — йому вона була найпрекрасніша з усіх.

Ще жодного разу він не розглядав жінку так детально і не запам'ятовував її. Дмитро хотів зберегти у пам'яті це побачення. Хотів аби воно було особливим. Аби вона його запам'ятала і згадувала з посмішкою. Аби вони у двох його згадували у майбутньому. Побачення, що мало покласти початок їх стосунків, бо поки що це нагадувало гру в кота і мишку. Вона втікала, а він наздоганяв. Саме тому він швидко відмовився від ідеї повести жінку в ресторан. Таким зараз нікого не здивуєш.

— Привіт.

Катя підійшла до чоловіка і зупинилась за крок від автівки. Жінка хвилювалась, але намагалась не виказувати свого хвилювання. Її бентежила таємничість цього побачення, бо не знала ні де воно відбудеться, ні як. Але була впевнена, що в такому вигляді вони точно не підуть у якийсь модний і дуже дорогий ресторан. А це її трохи порадувало. Бо у таких закладах часто можна зустріти ділових партнерів, навіть журналістів.

А увага останніх їй була неприємна. Тим більше не хотіла бути поміченою із чоловіком, чиї походеньки не обговорював хіба що лінивий. Її репутація мала значення, бо свого часу вона натерпілась від жовтої преси, коли її матір померла, а батько одружився із дівчиною, старшою за неї всього на чотири роки. Тоді ім'я Каті було пов'язане зі скандалами, а нахабні журналісти копирсались у брудній білизні її сім'ї. З того часу минуло багато років. Катя змінила своє прізвище на дівоче прізвище матері. Та й взагалі – почала нове життя в новому місті.

— Привіт.

Дмитро, як істинний джентльмен, відкрив дверцята автомобіля для Каті та зачекав поки вона сяде в авто. Швидко її закрив та поспішив зайняти місце водія. Він поглянув на жінку, а тоді дістав із заднього сидіння невеличкий букет її улюблених троянд. Чоловік простягнув їх Каті.

— Це тобі.

— Дякую. - Катерина всміхнулась та прийняла квіти. Жінка вдихнула їх аромат і перевела свій погляд на чоловіка.

— Знаєш Бойко, ти таки здивував мене. То куди ти відвезеш мене, що там потрібен зручний одяг?

Діма всміхнувся та перевів погляд на дорогу. Йому було приємно, що зумів її здивувати та зацікавити.

— Хотів аби ми могли просто поговорити, провести час наодинці. Аби тобі було комфортно.

Катя ж поглянула на свій дім крізь скло автомобіля. Досі вона не залишала донечку вечорами із Лесею, заради побачення. Не те щоб вона не довіряла подрузі. Ні, їй вона вірила як собі. Але це було незвично для неї. Єлизавета спокійно сприйняла той факт, що мама кудись збирається. Навіть, побажала їй гарно провести час із дядечком, що подарував їй ведмедика. Саме тому дівчинка і наполягала, що через вікно подивиться як мама поїде, ну і на дядечка теж.

Дмитро не гаяв часу і вони уже виїхали на шосе, що вело до невеличкого лісового масиву. Але його супутниця цього не знала, бо хоч і уже майже шість років жила у місті та не знала його досконало, тим більше цю місцевість, що його оточували.

— Ти не відповів. Куди ми їдемо?

— Не хвилюйся. Уже не далеко їхати. Скоро сама побачиш. Просто прояви трохи терпіння. Хіба ти не любиш сюрпризи?

Не зважаючи на хвилювання, обоє були більш-менш розслаблені. Катя не хотіла псувати вечір суперечками та їдкими фразочками. Все ж їй було цікаво дізнатися більше про Дмитра, хотілося пізнати чоловіка, що так наполегливо її хоче підкорити, що зізнався у коханні їй. Хоча й минулий досвід та інтуїція попереджали, що майбутнього у цих стосунках немає. Але, можливо, він допоможе їй вилікувати душу, не розбивши серця. Хоч і в цьому вона теж неабияк сумнівалася.

— Життя рідко підносить приємні сюрпризи. Тому люблю, щоб знати заздалегідь, що на мене чекає. Люблю планувати. Намагаюсь, щоб усе йшло так, як було задумано.

— Це говорить про тебе більше як про ділову особистість. А я хочу пізнати тебе як жінку.

— Мені здається, що ти й так непогано обізнаний про мене та моє життя. – буркнула вона. В якусь хвилину її добрий настрій став випаровуватись, бо розмова швидко прямувала до неприємних їй тем. –Скажи, а як ти дізнався, які квіти мої улюблені?

— Ці троянди. Вони як ти. Аби доторкнутись до краси їх краси, треба потерпіти й колючки.

— Спасибі, що не кактус обрав для порівняння.

Дмитро відповів посмішкою, але більше не казав нічого. Кожен з них думав про щось своє. Так у салоні авто тривало мовчання, але тиші не було. Її порушувала тиха музика, що лилась із динаміків і огортала їх. Вона створювала певну атмосферу. Романтичний настрій.

Катя розглядала сірі пейзажі, що проносились повз. Саме в цю мить вона відчувала себе комфортно поруч з ним. Усе неначе так і мало бути. Створювалось враження, що так було завжди.
 



Аля Галентюк

Відредаговано: 10.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись