Глава 23

Дмитро та Катерина приїхали до ресторану раніше домовленого часу. Обоє нервували перед зустріччю з детективом, але з дещо різних причин. 

— Люба, я маю тобі дещо розповісти. Думаю, детектив це також знає, але краще я сам тобі це розповім.

— Діма, от зараз ти мене лякаєш. Що він знає? І що знаєш ти? А головне – яким боком тут ти?

— Не нервуй, будь ласка. Я виявився пасивним учасником цієї історії, а от твій колишній самим що не є активним. Це Наум нацькував податкову на мій бізнес і влаштовував неприємності. Коли ми повернулись до Києва, я зустрічався з ним.

— Чим далі в ліс, тим більше дров... Щось я нічого вже не розумію. Навіщо йому це? І чого ви зустрічались? А найголовніше – чому я про це дізнаюсь майже через два тижні?

— Все просто – я для нього конкурент. От і знайшов спосіб прибрати мене якомога далі від тебе. Вибач, що не розповів одразу. Я не хотів псувати тобі настрій та й взагалі розповідати, але більше ховати кота в мішку не виходить.

— Добре. – вона зробила глибокий вдих і видих, аби заспокоїтись. — Але більше не приховуй від мене нічого важливого. – Катя досі не знала як реагувати на розповідь коханого, але була рада, що таємниць між ними більше не залишилося. 

До їх столику підійшов детектив та привітавшись з парою, присів на вільне місце.

— Добре, що ви також тут. – звернувся він до Дмитра. — Я дізнався, що Наум причетний до ваших останніх проблем у бізнесі. Ви ж вже знаєте це? – перепитав він аби впевнитись у зробленому ним висновку. Бо ж на обличчях пари не було ні краплі здивування. 

— Так, ми вже знаємо про це. Але це не головне. Розкажіть, що ще вам вдалось дізнатись. – попросила Катя, якій було значно цікавіше почути про останні чотири роки з життя колишнього.

— Звісно. Якщо коротко, то у перший рік не було нічого, що потребувало б прискіпливої уваги. А от другий рік вже цікавіший. Тоді пан Наум заручився з дівчиною –  дуже схожою на вас, Катерино. Так от за два місяць заручини були розірвані. Тоді знайомі пари вважали, що вони просто не притерлись характерами або ж хтось з них пішов шукати ласки на стороні. Загалом, у кожного залишилась своя версія подій. Я зустрівся з Марією. І от вона мені розповіла, що тоді Наум примусив її зробити аборт, чого вона не змогла витерпіти та втекла від нього. Також Марія розповіла, що чоловік був схильний до насилля, а після звістки про її вагітність, йому взагалі знесло дах. – розповідав Геннадій Степанович.

 Його слова повертали Катерину до свого минулого. Пригадалось, як і від новини про її вагітність Наум став злим і неконтрольованим. З виру гірких спогадів її витягнув ніжний дотик Дмитра до її руки. Катя взяла його руку у свої долоні та стисла під столом. Жінка мовчки кивнула детективу аби той продовжував. 

— Після цього Наум Карпенко зник з поля зору своїх знайомих у Львові. Але з'явився уже в Києві через два місяці. Що цікаво, на нього у відділок поліції надходила заява від дівчини, яку було викрадено. Вона стверджувала, що це Карпенко її викрав та силоміць утримував, примушуючи називати себе Катею, хоч вона насправді Галина. Але вина не була доведена – забракло доказів.

— У нього з головою все нормально? – запитав Дмитро

— Ви як у воду дивитесь, Дмитро. – зітхнув чоловік, чия голова була вкрита залисинами. — Наум Карпенко є клієнтом одного з найкращих психіатрів нашої країни. Але чому, дізнатись мені не вдалось. Самі розумієте – повноваження не ті та й лікарська таємниця.. 

— Ви хочете сказати, що Карпенко має проблеми з головою? – зробив висновок Дмитро. 

— Я такого не кажу, бо відомостей замало. Але тип він не простий. Вибачте, що лізу не у свою справу, Катерино. Але вислухайте думку досвіченої людини – не зв'язуйтесь з ним. 

— Дякую вам. 

— Не варто, я виконав свою роботу. Тут є все більш детально. – сказав детектив, підсовуючи парі теку зі звітом та усією зібраною інформацією.

Отримавши плату за виконану роботу детектив пішов, залишаючи уже колишніх своїх клієнтів наодинці. 

Катя мовчала і дивилась на теку, що лежала навпроти неї. Її рука сама потягнулась до неї. Жінка важко зітхнула та стала вивчати усю інформацію про людину, яку вона колись, як їй здавалось знала. Але виявилось, що не знала зовсім. Вона очікувала всього, але точно не такого. 

Дмитро ж і досі не міг зрозуміти лише одного – чому Наум так домагається зустрічі з донькою, якщо інших своїх дітей змушував помирати від абортів. Невже це якась маніакальна залежність від Каті, як від наркотиків? І це його непокоїло. 

Катя ледве дочитала усе до кінця та відсунула теку в бік. Вона продовжувала мовчати, лиш жестом покликала офіціантку. І попросила вона не рахунок, як очікував Дмитро, а горілку. У нього ледве очі з орбіт не повискакували. А жінка ж більше нічого не казала. Ось вона вже випила невеличку стопку пекучої рідини та скривилась.

— Гидота. – було перше її слово, після затяжного мовчання, але що вона під ним мала на увазі було не ясно.

Дмитро оговтався від побаченого та почутого, коли Катерина тягнула до рота уже другу стопку. Так, він зумів їй завадити, бо вона й не пручалась, коли з рук вирвали чергову порцію алкоголю. Вона просто знітилась і притулилась до коханого. 

— Що мені тепер робити? 

— Не тобі, а нам. Разом ми щось вигадаємо. Їдьмо до донечки. 

Катя погодилась одразу, адже після усіх неприємних новин їй хотілось побачити найріднішу свою людину та найбільшу свою розраду. По дорозі вони не говорили. В домі також відклали всі розмови на потім, даючи собі час осмислити новини. Пара проводила з донькою весь час і тільки коли вона заснула, дорослі зібрались на кухні. 

— Все, я не можу бачити ваші похмурі обличчя. Розказуйте, що у вас трапилося, ходите як у воду опущені. – першою порушила тишу на кухні Леся, де повітря від напруги можна було різати ножем.

Дмитро коротко переповів усе, що їм відомо, бо ж погляд з боку, особливо слушна думка була їм вкрай необхідна. Леся слухала мовчки, так само як і Катя.