Ненавиджу (кохаю) тебе

Глава 2

Анна Вікторівна, по скільки ви головний юрист РоялСтрой, ви будете допомагати Владиславу Олеговичу з документами - Ігор Миколайович говорив, а я дивилася в очі Влада.

Спогади нахлинули на мене з ще більшою силою. Іноді я дозволяла собі в ночі пригадати Влада, спогади зв'язані з ним. Одного разу, коли я згадувала Влада до мене в кімнату зайшов Матвій і попросився по спати зі мною. Я не могла відмовити синові, згодом він заснув і я подивилася  на його родимку на шиї в формі маленької зірочки, вона така сама, як і у Влада. Тоді я так і не змогла заснути уявляючи яким батьком був би Влад. 

Можна щоб хтось другий допомагав  Влад..иславу Олеговичу? - я подивилася на головного з надією. 

Ні, хто, як не ви найкраще розбирається в документах компанії, ви як головний юрист маєте це знати - я тяжко вздихнула, його правда, я знаю все про документи пов'язанні з компанією. 

Добре - мені не залишається нічого окрім, як погодитися. 

Думаю ми будемо гарною командою - я здригнулася від голосу Влада. 

Якщо це все, я можу йти?  - як же я хочу вийти звідси. 

Так можете бути вільні - нарешті, я, як ошпарена вилетіла з кабінету, в мене неймовірно калатало сердце, а на очі наверталися сльози. 

Ти кудись поспішає? - я завмерла на місці від його запитання - чи ти тікаєш? - я повільно повернулася до нього. 

Що тобі потрібно від мене? - з моїх очей почали капати сльози - яка тобі різниця поспішаю я чи тікаю? - я ледве не кричу. 

Мені просто цікаво - він став підходити до мене - ти тікаєш так само, як тоді чотири роки тому - Холодов дивився на мене очима повними ненависті. 

Мені абсолютно не хочеться з тобою спілкуватися і щось розповідати - я хотіла вже йти до свого кабінету, як Влад схопив мене за руку і притиснув до стіни, благо в коридорі нікого не було. 

Влад, що ти робиш, відпусти мене негайно - я стала колотити його руками по грудях, торсу, та Влад ще сильніше притиснув мене до себе. 

Я відчула його твердий торс з вираженими кубиками, Холодов і тоді був спортивним та зараз ще більше роздався в плечах. 

 Я просто хочу подивитися в твої очі, як ти можеш спокійно жити після того, як ти вбила власну дитину - при згадкі дитини моє сердце стиснулося. 

Знаєш можливо я була правильної думки коли зробила аборт адже ти мені зрадив, хоч ти клявся мені в коханні, та ти зрадив мені в нашому ліжку, звинувачував в обмані. Я тут подумала, а можливо ти й раніше мені зраджував. Думав я наївна дурепа, яка нічого не помічає - я вже кричала, бо було нестерпно боляче. 

Заспокойся - говорив Влад, а я не могла заспокоїтися, в мене почалася істерика, весь біль, всі спогади ніби вилізли назовні, а далі сталося те, що я й не могла представити. Влад поцілував мене, ніжно ніби вперше. 

Під його натиском я здалася і відповіла на поцілунок. Холодов поклав руки на мою талію і став ніжно водити ними. Коли він став спускатися руками по моїх бедрах, я ніби прокинулася від сна. Я відштовхнула Влада і заліпила йому рукою по щоці. 

Не смій більше так робити, ніколи, я ненавиджу тебе - я вирвалася з його рук, і пішла геть.