Непокірна здобич

Роздiл 11

Ангеліна

Подруги зависли в очікуванні, вести мене на тортури.

На тортури йти не хотілося…

Хоч би пронесло.

- А я їсти взагалі не хочу, — якщо і хотіла, то передумала, — йдіть без мене. Краще я... я з Ванею графіки температур побудую. Можна, Ваню?

- Тільки, якщо базікати не будеш, - не дуже й зрадів напарниці наш розумний друг і однокурсник.

- Заради порятунку готова стати німою на всю зміну — урочисто пообіцяла я.

І швидше стрибнула на сусідній з Ванькою стілець, вдаючи, що дуже захоплена особливостями температур у крокодилів. Краще крокодили, ніж Коршун. Якщо мова йде про самого нахабного представника.

Подружки в спокої не залишили. Сильно нагодувати хотіли.

- Ангелочку, ну облиш вже. Який ще порятунок? - Даша не бачила великої загрози в пастці Алекса — подумаєш, тиждень в їдальні з хижаками посидимо. Почнуть діставати, зараз же отримають від мене ложкою по лобі. Хочеш, відразу Марку дам для профілактики?

Даша в битві зі своїм Стрільцем знову перетворилася на Мішень. І мене, не знаючи сама, тягнула під мстивий приціл.

І день не хочу сидіти поруч з Марком. Що вже про цілий тиждень говорити…

Тільки вирішила, що все. Обходити сто десятою дорогою буду.

А подружки мені пропонують короткий шлях в саму хижу пащу.

- Марк не той, з ким би я хотіла близько опинитися - обережно висловила свою думку.

Всього розповысти не можу. Мамі пообіцяла в таємниці зберігати.

- Близько, це поїздка в метро в годину пік — на мій подив стала на бік Дашки, Меліса. Сама ж говорила, що проти Кирила.  У їдальні ми і так часто з кимось поруч сидимо. Ангеліно, ми ж трійця. Дашу потрібно підтримати, і тобі позбавлятися обіду не варто.

От же втрапила.

Я і сама так завжди говорила, перша нагадувала дівчаткам. І відчуваю себе зараз дуже ніяково. Подружки благають не розділятися, а з іншого боку, нахабний Шуліка дав зрозуміти, що бачити мене не хоче. Ну і я на нього теж зірвалася з ранку, після шоку відкриття таємниці.

Треба терміново шукати способи для підвищення фортуни.

Ні, не так. Повернути фортуну додому.

Просто вона від мене втекла. До зустрічі з зграєю хижаків хоч через раз з’являлася, тепер взагалі здулася і вітром віднесло. Приманити назад, ось що треба.

А поки…

- Ваню, графіки іншим разом з тобою побудуємо, - він не особливо засмутився, посміхатися навіть почав. - Дівчатка, я згодна з вами піти, тільки одну мене не залишайте з жахливим царем жаб.

- Не переймайся ні про що. Ми там будемо всі разом.

- В образу нашого Янголятка не дамо.

Подружки пообіцяли, і я заспокоїлася. Ненадовго. До входу в їдальню цей спокій ще тривав.

Тільки увійшли, як в мене впився грізний цинічний погляд. Ще вчора ввечері бачила в ньому потепління. Задивлялася як дурненька на нього, красеня невгамовного. Зараз же затряслася від хижої доброти.

Усмішка в мій бік розумілася, як випробування:

«Біжи краще до матусі, скаржся. Тут тобі взагалі не раді».

- Ангеліно, не показуй, що боїшся. І нехай обламається - налаштувала мене Дашка. Хоча і саму її злегка трусило від правил Алекса.

Ось хто радів більше всіх. Білявий хижак посміюючись, показував як цілиться в Дашку, ніби з лука. Кирило нам махав скоріше приєднатися, і заздалегідь навіть встав, раптом Меліса повз пройде, тоді поверне її на місце.

З моїм наближенням Марк один відвернувся. Зробив вигляд, ніби пофіг йому на все. Тоді нехай і мені так теж буде.

Не дочекається, що я втечу звідси. Прийшла сюди з подругами, нехай сам і котиться куди захоче.

Примиритися повністю з долею пастки ми не збиралися. Даша заявила зграї, що ланч ми і самі зможемо купити. Так ні ж, обурилися. Розщедрилися, бачте.

І хто б міг подумати, Марк виступив з попередженням:

- Ні вже, якщо будемо терпіти капризи весь тиждень, тоді замовляємо ми.

- Гаразд, перевіримо ваш вибір, - Меліса перша здалася побачивши свої улюблені круасани.

Кирило посунув до неї цілий піднос, там і на десятьох вистачить.

- Пригощайся, білявочко, - так ласкаво назвав її, що подруга тільки хмикнула, і кинулася на розправу з горою випічки.

Даша з Алексом боролися на стільцях. Білобрисий притягував ближче, вона відсторонювалася. Перемир'я прийшло з підготовленим для Даші частуванням.

- Еклери купив. Підлизуєшся до мене, білявий?

Дражнила Алекса подруга.

- Ще чого. Не заслужила такого, Мішень.

Що йому Дашка відповіла, я не змогла зрозуміти, почали шепотітися. І мою появу раптом вирішив помітити сам цар жаб, він же гад з племені зрадників.

- У мене теж для тебе дещо є.

Марк посунув до мене тарілку з шматком підгорілої піци. Я б її і безкоштовно в столовці не взяла. Ми всією трійцею ласі на солодощі, і мені теж хотілося еклера або круасан. А ще більше шоколадних тістечок.

Подружки згадали про мене, і підкинули в тарілку свої частування.

- Мені від тебе нічого не треба, Марку.

Нехай знає. Від ворогів частування не приймається.

- А чого тоді до мене підсіла? - роздратовано засопів — я тебе не запрошував. Не чекав. Не подобається, можеш піти.

Царського дозволу дочекалася.

Віддячити тільки нічим.

Гадає, до нього сюди поспішала, на сходинках спотикалася?

- Де хочу, там і сиджу. Їдальня не твоя, а універа. Просто тут вільний стілець стояв — про всяк випадок відсунулася, як можна далі.

- Чудово сказано, смілива тихоня — посміюючись наді мною, взяв зі своєї тарілки таку ж піцу, яку мені підсунув.

Хм. Не чекав він?

- Навіщо тоді мені теж купив піцу? - підловила на щедрому подарунку.

- Як навіщо? Отруїти, щоб позбутися від такої зарази. Мха-ха-ха.

Ще й розреготався гад.

Я, дівчинка довірлива, панікую без гудка. Але видно ж, провокує мене, бавиться, якщо вже вигнати не вийшло. Саме так зрозуміла смішки на свою адресу від Шуліки.



Ася Сергєєва

Відредаговано: 19.10.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись