Ніщо не трапляється двічі

3 Глава.

І вже за долю секунди його губи були на моїх губах.

ЦЕ БУЛА НЕ Я!! Він сам мене поцілував! Я невинна!

Я нічого не розуміючи стояла у стопорі десь хвилину. Тоді почула його голос:

- Ти будеш моєю дівчиною?

Від цього питання я стояла у ступорі не хвилину, а дві хвилини. Зрештою я спромоглася з себе видушити:

- Еееееее.... Чи ти даси мені час щоб подумати? - Зніяковіло і тихо я запитала.

- Добре. 1 тижня тобі вистачить? - Почула я відповідь.

- Так. Гадаю що так — Тихіше промимрила я.

- Чудово. Як вирішиш скажеш ОК?

- Ок.

І ми розійшлися.

Ми просто розійшлися.

До того моменту поки я прийшла до дому здавалось, що мій мозок був в такому ж самому шоці як і я. Мій мозок сказав мені :

- Знаєш що, думай без мене Олю. Це такий для мене стресс, що я вирішив піти у відпустку, а ти, будь ласка розв'язуй свої проблеми без мене. Ага. Бувай.

Коли я прийшла до дому я просто впала на своє ліжко ні про що не думаючи (в мене ж мозок у відпустці). Пролежала десь 40 хвилин поки не почула роздратований голос мами :

- Оля! Скільки тебе вже можна кликати до столу! Якщо не хочеш їсти тоді йди на вулицю, можливо там тебе нагодують краще!

- Та йду я!!!

Поки сиділа зо столом мозок приїхав з Мальдів і почав виконувати свою роботу. Тоді я почала думати. Я думала довго й нудно." Вся фішка в тому, що мені мама не дозволяє зустрічатися з хлопцями. Але я хочу! Але не можна! Але я хочу!" Ось приблизно такі були мої думки. зрештою я 100 раз спитала в мами це запитання:

- Мам, а можу я зустрічатись з хлопцями?

- Слухай Олю. Ти мене вже дістала цим питанням. Ще раз почую це питання на яке ти і так знаєш відповідь — вилетиш з квартири як стара мітла.

- Але я хочу!

- Поки не закінчиш навчання — ніяких хлопців!!

- Так я знаю. Ти мені це вже говориш більше чим 100 разів! Я це запам'ятала ще з ПЕРШОГО разу!

- В якому тоні ти зі мною говориш?

- Це вже не твоє діло!

- Ти що давно не хапала?

- Відвали!

- Через 5 років роби що душа забажає!!

- Але ти ж мене все рівно в Польщу не пустиш!

- Тільки після моєї смерті!

- Але чому я не можу з хлопцями зустрічатись зараз?

- Тому що ти ще не вивчилась! Не маєш ти до закінчення навчання аборти робити!!!

- Але я й не збиралась!!

- Я знаю тебе!! Потім закинеш навчання тому що в тебе коханий з'явится, а потім він тебе кине, а ти підеш бомжувати бо ти вилетіла з університету!!! А назад я тебе не візьму!!!

- Але до того моменту поки я закінчу університет мені вже буде 18. Я вже буду повнолітня! І ти не зможеш мені вказувати!

- Ще й як буду!

- Не маєш права!

Словом довго ми сварилися з мамою. Зрештою закінчили ми сварку тим, що я як завжди програла.

Рахунок 566:18 на користь мами.

Я знесилена, змучена сіла робити уроки. Ні, я хочу зустрічатись, тоді я буду! І я вирішила: буду зустрічатись так, щоб про це ніхто з моєї сім'ї не дізнався. Написала Паші що я згодна на його пропозицію. Паша відписав на протязі 3 хвилин "Чудово"

Ось так почалась моя нова історія...



Безтурботна

Відредаговано: 30.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись