#омегинебуде

"Потяг, місто, і знову ця платформа…"

Рівне, потяг, ялинка при вокзалі,
В залі очікувань не знайдено Wi-Fi'ю.
Знову електричка вирушає на Костопіль,
Ти біля мене, я засинаю в один дотик.


Потяг, місце, вагон плацкартний, новий,
Верхня боковушка, не вміщаються ноги,
Провідник біжить з квитками, він проспав зупинку знов,
Заїжджаємо до Львова, забираємо любов.


Потяг, місто, і знову ця платформа,
Вперше тут побачив я дівчат нової моди.
Забігаю до кафешки, щоб купити алкоголь,
Повертаюсь на платформу, а мій потяг вже пішов.


Місто, тиша, я знову на вокзалі,
Як завжди я втратив покриття, нема Wi-Fi'ю.
Забігаю в "Челентано" там для фоток класний фон,
Сам у цей момент качаю пісню "Ракамакафо".


Вечір, Київ, метро, жетон, "Петрівка",
І у цій книгарні не знайшлося книги Стінга.
Я виходжу знов у місто, ніби все як і було,
Три години ночі, всюди тиша й замело.


Київ, сяйво, мигають світлофори,
Пусто на вокзалі, тільки люди в синій формі.
Хочу крепку каву, преді мною автомат,
Я підходжу, бачу надпис: "Вибачте, води нема!"


Київ, місто, світанок на порозі,
Згасли ліхтарі, лише зостались люди в формі.
І уже потреби в каві я не бачу, так і знай,
На платформі то мій потяг, що ж, столице, прощавай!..



Олесь-Мартін Амбросов

Відредаговано: 27.10.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись