#омегинебуде

"Остання ніч…"

Я прокинувсь від скрипу дверей,
Ти зайшла дуже тихо і мляво.
Твої очі глибокі й пусті,
Я не бачу у них океану.


Ти сказала мені залишатися в ліжку,
Ти не хочеш, щоб я все дізнавсь.
Але бачу на твоїх зап’ястках,
Сліди від леза ножа.


«Ця ніч для мене остання,
Я прийшла лиш сказати «прощай».
Про мене ніхто не згадає,
Тому жити більш сенсу нема!»»


«Не дивись в мої очі, благаю,
Там вже пусто і зимна весна.
Бачиш, вони почорніли,
Вони темні, як моє життя!»


«Не дивись, вже нічого не вдієш,
Це остання беззоряна ніч.
Я піду, бо, мабуть, заважаю,
Я не плачу, все добре, повір!»


Твої очі, зап’ястки і сльози,
І ти просиш повірить тобі?!
Але ж бачу, що все це неправда,
Зачекай, лиш нікуди не йди!


Двері замкнув, ти нікуди не підеш,
Сідай на стілець, зараз візьму бинти!
Не пручайся, послухай лиш тихо,
Я скажу все, що хочу, а ти помовчи!


Ця ніч буде довга, але потерпи,
Лиш рани зцілю і твій чай підігрію.
Ця ніч не остання, тому є вина,
А знаєш, я поруч завжди, щохвилини!


Рани фізичні загояться з часом,
Довірся мені, я тобі поможу.
Якщо ти даси мені свою руку,
Душу від болю врятую твою!


Тримай теплий чай, ось мій плед – він зігріє,
В обіймах моїх все міняється, чесно.
Ходім до вікна, я тобі щось покажу,
Дивися, ці зорі сяють для тебе!


Ця ніч не остання, тому я причина,
Тримай мою руку і більше не плач!
Я буду з тобою завжди, щохвилини,
Я не дозволю сказати «прощай»!



Олесь-Мартін Амбросов

#327 в Різне
#65 в Поезія

У тексті є: різні історії

Відредаговано: 27.10.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись