Оповідки

Симптоми коронавіруса

От всім гарний Чорноморськ. І зелений, і з клумбами, і все є. І море таке гарне, що аж зуби зводить. Як надумали де померти, то навіть не думайте. Краще не знайдете. Як не крути, всім город добрий.

Один тільки недолік - балкони низько висять. Що для людей з інтелектом дуже незручно виходить.

На днях оце мене жінка послала. І не просто так, а за молоком. Здавалось нічого страшного, але ж я думать люблю. Надумав зрізать путь і протиснутися між домами. Не відав, що там балкони низько висять! А я ж метр дев'яносто і думать люблю.

Іду, голову вправо звернув, сусідній будинок розглядаю і думаю. Як це, інтересно, до нього швидка приїжджає, коли там одні клумби? Найшов за що переживать...

А тут зненацька, де не візьмись, балкон. Як вліпився я з розгону в реєчку мєталічєску! Знаєте, таку дуже тверду, на них балкони знизу кріпляться. В очах світло виключилося і такий дзвін пішов, що люди аж перехрестилися. Думали до церкви пора.

Добре, що мене до стіни відкинуло. Цим на ногах втримався. Пообнімав трохи ту стіну і понімаю, що треба йти далі. За молоком. Однак швидка не приїде - навколо одні ж клумби з балконами.

Волю в кулак і пішов. Ноги тремтять, свідомість змінена, але пішов. Забув сказать, що в шапці і масці був, бо ж карантин. Мать його туди. Ото тільки очі від болю вилуплені назовні і стирчали. Як у рака якого.

Тьотя, що молоко продає, аж побіліла, як на мене глянула. Стала кольором якраз в тон до свого молока. Просвітліла і свою напарницю давай смикати. Дивись, каже, Надька, що цей вірус робить. Он у мужчини вже мозгі витікають.

А я також відчуваю - щось по носі між очима тече. Хапнув рукою, розтер по морді. А то ж не мозгі, бо де їм взяться. То кров з під шапки з лоба розбитого. Об реєчку мєталічєску.

Дали мені молока позачергово, бо люди мовчки розступилися. І поплентав я додому, строго тримаючись соціальної дистанції. І знову про свою долю задумався, маску брудну зняти забувся. Сусідку в під'їзді ледь не трясця не вхопила, коли мене побачила. З кривавою маскою на пиці. По стінам млосно полізла. Думала, що вже кров’ю харкаю.

Хотів щось пояснити, про балкон згадати, але тільки рукою махнув. Самому страшно стало.

От всім гарний Чорноморськ. І люди є. Тільки балкони низько висять...



Сергій Волошин

Відредаговано: 29.05.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись