Паперові Іграшки

Паперові Іграшки

 

У кімнаті ввімкнули світло кольору арктичних льодовиків. Що ми бачимо?

Стіл завалений паперовими квадратиками. Поміж нього ховається дволезний кат з пластмасовими рукавичками. Від народження тихий. Створений, щоб різати кудлате повітря.

Поруч коректор. 

А далі?

Далі процес з дрібної моторики рук під звуки патетичної сонати. І наші пальці снують навколо квадратиків. Ми хочемо дітей. Целулоїдних.  Лона пусті. У героїнових шрамах.

Розрізаємо. Склеюємо. Цілуємо.

На стіл падають пташки. Граємось ними. Ви кидаєте в кімнату акварельні фарби. - А пензлик? – здіймаємо очі до дверей.

Двері зачинаються без відповіді.

Кат зрізає волосся, а за ним мізинець. Ось і пензлик. Розфарбовуємо пташок. У чорний та чорний. І цяточки. Синенькі.

Едемські пташки.

До крилатих приєднуються дерева. Ми обожнюємо верби. Дуби гнітять нас.

Світло зникає. За стіною лається сім’я. Крики. Звуки сирен. На вулиці марш. Хтось пролітає повз наше вікно. Знову крики. Тепер зовні. Ми радіємо, бо сирени приїхали забрати дуплекс.

Відновили електрику.

На столі зміни. Паперовий чоловічок. Кат відтинає шматочок й наші рученятка складають жіночку. Майже завершений хрестовий похід. Залишилось тільки намалювати обличчя. Крапка. Крапка. Дужка. 

У кімнату залітає бруківка під срібний дзенькіт скла.

Світло зникає.

Налякані птахи тріпотять крильцями й вилітають через портал. А там дощ. Фарби змиваються. Тепер вони як усі. Білі. З патьоками.

Відновили електрику.

Жіночка замальовує коректором очі-крапочки на обличчі в чоловічка. Він не пручається. Тому їй легко вдається роздерти його на шмаття й пошити собі платтячко. Ми ховаємо її до кишені. Коли будемо на вечірці – витягнемо жіночку із хованки, щоб хвалитися успіхами у створенні маленького дива. Але ніхто не помітить, як з під аквареллю та швів на її сукні мерехтітиме крапка.крапка.дужка.



О.Іден

Відредаговано: 31.03.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись