Передноворічне ворожіння

Частина 3

Так не буває. Ми тільки зустрілися, а я вже не можу забути його, постійно думаю. І так, це був його погляд тоді у дзеркалі, ні з ким не сплутаєш ці карі очі. 

Маші я призналася ще в той день. Вона трохи була в шоці, але швидко прийшла до тями та сказала, що нам терміново треба щось робити, бо такий шанс втрачати не можна.

Він подзвонив через два дні, за цей час я не знаходила собі місця і передумала вже все, що завгодно. Ми проговорили цілу годину і мені цього було мало. Хотілося чути його голос постійно. Невже, я закохалася, так, відразу?! Я себе не впізнавала. Але життя таке непередбачуване. Тепер ми розмовляли щодня. І я вже не могла прожити й дня без його голосу. Приїхати він поки не міг, укладав важливий договір.

Зате, Машка, вже все придумала.

Як вона сказала: "Треба брати бика за роги", а то це ще довго може тягнутися. 

Наближався Новий рік, ми успішно здали сесію і готувалися святкувати новорічну ніч з друзями. Саме на цю вечірку, я й повинна була запросити Ігоря. За цих декілька місяців ми уже добре знали один одного, проте я боялася його відмови.

Він погодився, причому сказав, що хотів запросити мене до себе, але оскільки я зробила це перша, то він звичайно приїде. Я стрибала від щастя, в прямому сенсі цього слова. Машка посміювалася з мене.

Підготувалися ми серйозно, вибрали найгарнішу сукню в магазині, яка красиво підкреслила мою талію і відкрила ніжки. Зробили мені зачіску і мейк. Я вже була готова до зустрічі в ресторані, але Ігор затримувався. Почала хвилюватися, все-таки, їде сам ввечері на машині, а він ще й на дзвінки не відповідав..

Повільна мелодія, до мене хтось підходить ззаду і зав'язує очі. Я розумію, що це Маша.

- Маш, ти що робиш? - питаю.

- Зачекай хвильку. - відповідає тихенько.

Чую якийсь сторонній шум. Через кілька хвилин мені розв'язують очі.

Перед очима, викладене серце зі свічок, а посередині нього стоїть Ігор на одному коліні з величезним букетом квітів.

- Ти будеш моєю дівчиною? - протягує мені маленьку коробочку. Все як у сні, важко повірити в реальність.

Я розплакалася і весь макіяж насмарку. Але вже було не до того.

Ігор обіймає мене і світ навколо перестає існувати. Я повністю насолоджуюсь його обіймами.

Він підіймає моє обличчя і ніжно цілує в губи.

А вже через два роки, Машка зловила букет нареченої на нашому весіллі.



Вікторія Джой

Відредаговано: 03.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись