Подаруночок

Глава 1.

Настя повільно йшла до офісу після обідньої перерви, милуючись снігопадом. Добре, коли зима розпочинається ось так — з морозу та пухнастого снігу. Зовсім скоро новорічні свята, можна буде взяти тайм-аут у роботі. Настя працювала менеджером з продажу програмних продуктів у відомій на всю країну ІТ компанії «Глобал Софт». Дівчина була найкращим працівником свого відділу та мала багато замовлень. Але високий темп роботи дуже виснажував. Ну це нічого. Якщо вірити начальнику відділу продажів Віктору Анатолійовичу, цього року компанія підготувала для своїх найкращих співробітників якийсь дуже цікавий сюрприз.

Настя увійшла до будівлі офісу та піднялася ліфтом на свій поверх. У кабінеті відділу продажів було порожньо, решта співробітників ще не повернулися з обідньої перерви. Окрім Насті тут працювало ще четверо менеджерів — Катя, Світлана, Роман та Назар. Настя зняла верхній одяг, але сісти за свій стіл не встигла. До кабінету забігла Катя.

— Насть, що я тобі зараз скажу? — промовила дівчина, важко впавши на стіл поруч із подругою. — Наші програмісти мені таке розповіли!

— Що цього разу, Кать? — засміялася Настя. — Знову якийсь непристойний анекдот?

— Ні. Вгадай, хто післязавтра приїздить до нас в офіс?

— Не знаю… Чекай, невже сам Дід Мороз завітає? — Настя округлила очі, зображуючи здивування. — Так ще ж наче рано, до Нового Року три тижні!

— Та ну тебе, годі жартувати! — трохи обурилася Катя. — Дмитро повертається з США, уявляєш?!

— Що?! — посмішка миттю зійшла з обличчя Насті.

— Тепер тобі вже не смішно, еге ж? — промовила Катя, спостерігаючи за її обличчям. — Мені Олег розповів.

— Ти впевнена, що Олег тебе не розіграв?

— Ні, він казав серйозно. Та й навіщо йому мене розігрувати?

Настя видихнула, а перед її очима миттю сплив образ Дмитра. Привабливий брюнет з чорними очима, гарним тілом та сліпучою посмішкою, Дмитро був навіть занадто привабливим, вся жіноча половина офісу одноголосно віддала йому звання першого красунчика. Насті здавалося, що він міг зваблювати жінок самим лише поглядом. Як же вона скучила за ним!

Настя «запала» на Дмитра, щойно прийшла в «Глобал Софт». У свої 30 років він був найкращим програмістом компанії. Спочатку Дмитро майже зовсім не помічав Настю. Ця тендітна білявка з милою посмішкою та сіро-блакитними очима на його думку нічим не відрізнялася від решти дівчат, тому спочатку не викликала у нього ніякого інтересу. Їхнє спілкування обмежувалося короткими діалогами по роботі. Але півтора року тому все змінилося. 

У той день Настя трохи затрималася на роботі. Коли вона нарешті зібралася їхати додому, то побачила у коридорі Дмитра. Він підійшов до ліфта одночасно з нею і вони увійшли до кабіни удвох. Коли Дмитро натиснув кнопку і дверцята ліфта зачинилися, Насті здалося, що вона знепритомніє від хвилювання. Ще ніколи вони з Дмитром не залишалися наодинці. Кабіна ліфта трохи проїхала вниз і… застрягла між поверхами. 

Дмитро одразу викликав ремонтників, але чекати їх довелося цілих 40 хвилин. Сидіти у кабіні мовчки було нудно, тому Дмитро почав розмовляти з Настею. Поспілкувавшись із дівчиною, він зрозумів, що недооцінив її. Настя мала гарне почуття гумору, була досить балакучою, але не занадто набридливою, а розмовляти з нею було легко та приємно. Дмитро вирішив, що ця дівчина безумовно варта його уваги. Їхні стосунки розвивалися дуже швидко. Перше побачення, пристрасні поцілунки, шалені ночі в одному ліжку. Настя вважала себе найщасливішою дівчиною на землі та вже навіть збиралася познайомити Дмитра з батьками. Але щастя було недовгим. Вже через п’ять місяців Дмитро раптово заявив дівчині, що хоче припинити їхні стосунки. А ще через тиждень Настя побачила його у товаристві гарненької дівчини у одному з нічних клубів, куди її затягнули подруги.

Настя дуже болісно переживала розрив з Дмитром та не могла зрозуміти, чому він її покинув. Спочатку вона намагалася повернути його, розпитати, що саме вона зробила не так. Але всі ці спроби не дали жодного результату. А потім Дмитра направили працювати до Нью-Йорку. Коли він поїхав, Насті стало ще гірше. Перший місяць тягнувся нескінченно довго, але потім прийшло полегшення. Настя почала поступово повертатися до нормального ритму життя, хоч і розуміла, що продовжує кохати Дмитра навіть на відстані. Це було безглуздо та дуже злило Настю, але вона нічого не могла з собою поробити. Дмитро працював у Нью-Йорку вже майже рік і Насті дуже хотілося, щоб він ніколи не повернувся додому. І вона майже звикла до думки, що Дмитро зник з її життя назавжди. А тепер — він повертається.

Дорогою додому Настя забігла до супермаркету та купила пляшку вина, щоб хоч трохи заспокоїти думки. Повернувшись до своєї квартири, Настя зателефонувала старшій сестрі Олі, яка працювала анестезіологом в одній з міських лікарень. Оля була дуже схожа на Настю зовні, тільки очі мала не сіро-блакитні, а сірі. А ще в Олі був доброзичливий характер та щаслива родина — люблячий чоловік Євген та п’ятирічний син Сашко. Сестри дуже дружили.

— Привіт, сестричко! — весело привіталася Оля.

— Привіт! Ти на роботі? — Настя подивилася на годинник.

— Моя зміна вже закінчилася, збираюся додому. А що?

— Маю пляшку вина та особисту проблему. Потрібна розсудлива старша сестра, яка допоможе впоратися з проблемою та не дасть напитися на самоті, — усміхнулася Настя.



Оксана Мрійченко

Відредаговано: 28.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись на передплату