Поезія із душі 2

7

Кохання дороги мені незнайомі, на них блукаю,

Та вірю: за руку з тобою знайду дорогу до Раю!

Раю, де будемо лише двоє, де все для нас.

Я просто вірити хочу, що і для нас прийде час.

Простягни руку, я візьмуся за неї та піднімуся до неба,

Туди, де немає смутку, де море ніжності та тепла.

Твоя любов подарувала крила, я почала літати,

А в голос слів кохання не можу сказати.

Навчи мене кохати, пліток та смерті не боятися,

В обіймах твоїх у небеса підніматися.

Ти теплом душі мене зігрій та посмішку мою відчуй,

Не слухай, що говорять, а голосу серця почуй.

Світ сліпий, він нас не знає,

Лиш серце шлях правильний підкаже.

Я чекатиму дня, коли об’єднаються серця,

Коли в ночі ти прошепочеш: «Ти моя!».

Подобається Нагородити

#553 в Різне
#133 в Поезія

Відредаговано: 17.07.2020