Поезія із душі 2

***Як легко ненавидіти себе***

Як легко ненавидіти себе,

І всім говорити, що не везе!

Як легко вставати, коли нема

У ранку твоєму місця для тепла.

 

Коли нема посмішки, щастя нема.

Коли ти є, та немов не жива.

Як легко слово погане сказати,

І за наслідки не переживати.

 

Навіщо за словами своїми слідкувати?

Навіщо боятись когось ображати?

Навіщо? Бо закон бумерангу таки існує,

Він у дію вступає, коли людина не чує.

 

Не знає, що щастя за руку тримає...

Не знає? Чи просто не помічає?

Світить сонце, музика грає –

Рай на землі теж буває!

 

У днях невдалих істину знайди,

Лиш слухаючи серце, усе ти роби!

Воно за тебе краще знає –

Вірний шлях завжди підкаже!

 

Без помилок не стати краще нам,

Слова чужих лиш болючий капкан.

І хоч затягнулось небо хмарами сьогодні,

Нам слід лиш почекати хорошої погоди!

 

І легко стане бути собою,

Життя сприймаючи захопливою грою.

І легко стане ролі міняти,

Про проблеми не думати, а просто грати.

 

І жити стане легше, простіше сміятись,

Заради мрій - постійно розвиватись!

І простіше стане жити, мріям назустріч йти,

І коротшою дорога стане до мети.

 

А може себе просто треба любити?

І навіть за дрібницю - хвалити?

А може просто себе треба міняти,

А не іншим "Змінись!" кричати?

 

Навіть дощ вічним не буває,

Очиститься земля - і сонце засяє.

Погані дні хороші заставляють цінувати,

Це істина! Її всі повинні знати!



Арія Вінкі

Відредаговано: 17.07.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись