Поезія із душі 2
***Як легко ненавидіти себе***
Як легко ненавидіти себе,
І всім говорити, що не везе!
Як легко вставати, коли нема
У ранку твоєму місця для тепла.
Коли нема посмішки, щастя нема.
Коли ти є, та немов не жива.
Як легко слово погане сказати,
І за наслідки не переживати.
Навіщо за словами своїми слідкувати?
Навіщо боятись когось ображати?
Навіщо? Бо закон бумерангу таки існує,
Він у дію вступає, коли людина не чує.
Не знає, що щастя за руку тримає...
Не знає? Чи просто не помічає?
Світить сонце, музика грає –
Рай на землі теж буває!
У днях невдалих істину знайди,
Лиш слухаючи серце, усе ти роби!
Воно за тебе краще знає –
Вірний шлях завжди підкаже!
Без помилок не стати краще нам,
Слова чужих лиш болючий капкан.
І хоч затягнулось небо хмарами сьогодні,
Нам слід лиш почекати хорошої погоди!
І легко стане бути собою,
Життя сприймаючи захопливою грою.
І легко стане ролі міняти,
Про проблеми не думати, а просто грати.
І жити стане легше, простіше сміятись,
Заради мрій - постійно розвиватись!
І простіше стане жити, мріям назустріч йти,
І коротшою дорога стане до мети.
А може себе просто треба любити?
І навіть за дрібницю - хвалити?
А може просто себе треба міняти,
А не іншим "Змінись!" кричати?
Навіть дощ вічним не буває,
Очиститься земля - і сонце засяє.
Погані дні хороші заставляють цінувати,
Це істина! Її всі повинні знати!
Відредаговано: 17.07.2020
Додати в бібліотеку 