Поки ми є

Глава 8

Ебігейл.

Ранок був не легкий, але нарешті я виспалась за ці вихідні. Не знаю, що очікувати від школи.

Коли я зупинилась перед школою іще декілька хвилин залишалась у машині, щоб набратись сміливості. Але коли я вийшла побачила його. Мартін, як завжди чудово виглядав та посміхався, а іще він обіймався з якоюсь дівчиною. Вот виродок. Я схрестила руки і швидко попрямувала в клас.

- Ебігейл, - хтось торкнувся мого плеча.

- Що тобі потрібно? -  я надіялась Мартін вибачиться, але здається, я його погано знала.

- В тебе щось випало з портфеля,– я подивилась навкруги, а потім на нього питальним поглядом.

- Це твоя гордість і невинність випала. А з ними твоя таємниця, - він посміхався і тримав руки в кармані.

- Як ти можеш бути таким жахливим? – я стримувала себе, щоб не заплакати, - коли ти запросив мене на побачення, розповів про батьків, я думала можу тобі довіряти.

-  А, ти про це, - він почав сміятись, - я все видумав. І тоді коли продинамив тебе на побаченні, я трахався з іншою. Таке життя Ебігейл, - він розвів руками в сторони.  В  цей момент мені здалось, що хтось ніби вирвав з мене серце і поклав його на місце. Як можна бути таким жорстоким? Як…я знала, що мушу щось сказати, але в горлі стояв такий ком, що було навіть боляче ковтати слину. Він пішов, а я так і залишилась, стоячи в коридорі, з розбитим серцем і мокрими очима.

День пройшов не легко, всі постійно дивились і перешіптувались, я відчувала себе чорною овечкою серед білих, і знову моє життя стало схожим на чорну смугу серед білих на дорозі, на червону пляму на білому платті, на розлите кофе на важливих паперах. Я повернулась до того з чого почала. Мені потрібно відволіктись.

Уже через декілька годин я стояла в спортзалі в спортивних штанах та майці. Я виконувала всі вправи в 2 раз більше, ніж коли-небудь. Я майже не відчувала ніг і рук, але це мене не зупиняло. Крім вправ, я вирішила згадати свою вправність в боксі і направляла всю свою злість на манекена, уявляючи, що це Мартін.

3 години в залі і я не могла триматись на ногах. Чесне слово, в мене є підозра, що завтра я навіть не встану, але це мене не турбує. Тепер я набагато спокійніша і впевненіша. Тепер я готова дати опір Мартіну і таким як він.

Кларк.

- Привіт, - невпевнено сказав я, моє серце шалено калатало і відчувало, що зараз має статись, щось безповоротне.

- Привіт, - він обійняв мене і я відчув такий знайомий та теплий запах його парфумів.

- Я сумував.

- Я теж. Але, в мене є для тебе подарунок, - він протягнув мені рамку з нашою фотографією, - сьогодні рівно тиждень, як ми разом.

- Вибач, я не думав, що треба щось дарити, - винувато сказав я.

- Нічого, ти і є мій подарок, - Ян притулив мене до стінки і почав пристрасно цілувати. Іще ніколи я не відчував такого, як з ним.

 Коли ми сіли їсти морозиво в парку, я вирішив запитати :

- Хтось знає про тебе? – він відірвався від морозива і подивився на мене своїми прекрасними зеленими очима, які добре було видно крізь його окуляри.

- Ні, а про тебе?

- Тільки моя подруга.

- В тебе є подруга? Мені починати ревнувати, - сміючись сказав він.

- Ні, ми давно дружимо і вона для мене, як сестра. До речі, вона вчиться в тій школі, що і ти.

- М, я її знаю? – на мить я задивився, як Ян облизував морозиво, і  намагався відкинути всі думки з голови.

- Її звати Ебігейл Едісон, - Ян поперхнувся.

- Щось не так?

- Це та Ебігейл з якою так вчинив Мартін?

- Так, - я відвів погляд в сторону.

- Мені шкода. Ми всі знали на що він йде, але це Мартін його не можливо зупинити. Ебігейл просто потрапила на його шлях.

- В сенсі всі?

- Ну я, Деніел, Мартін і Джек, ми всі знали про це, - в якусь мить я відчув як злість заполоняє моє серце.

- І ви не зупинило його, - закричав я і підскочив з місця.

- Кларк, Мартін не той, ким здається на перший погляд, його не можна зупинити. Вибач, якщо б я знав, що ви дружите, я б зразу тебе попередив, - його ніжні губи доторкнулись моїх і почуття злості покинуло мою душу.

Ебігейл.

Новий тиждень пройшов не настільки погано, як я очікувала. До четверга вже всі забули про мене і почали обговорювати те, що Ян зустрічається з хлопцем. Ніколи не думала, що він нетрадиційної орієнтації. Цікаво хто його супутник. Мої думки перервало смс :

Кларк: Ебігейл, в мене є чудові новини.

Ебігейл: Які?

Кларк: Здається я зустрів того самого.

Ебігейл: Вітаю тебе, хто це?

Я щиро рада за Кларка, нарешті він знайшов когось собі. Адам залишив свій помітний слід у житті мого найкращого друга. Слід який б ми всі хотіла стерти назавжди.

Кларк: Моя мама кликала вас з бабусею сьогодні в гості. Прийдіть і я все тобі розкажу.

Ебігейл: З радістю. СУМУЮ.

Кларк: Я СИЛЬНІШЕ.

Коли ми приїхали до будинку Кларка я ще раз поправила своє волосся та плаття і забрала від бабусі пиріг.

- Добрий вечір, вибачте, що так довго, ніяк не могла вмовити бабусю не пекти пиріг, - сказала я і обійняла маму Кларка.

- Ебігейл, як я давно тебе не бачив, ох і красуня виросла, - містер Грін підійшов ближче і ми теж обійнялись.

- Дуже дякую, Андре.

- Сідайте до столу, - містер Грін привітався з моєю бабусею і ми сіли за стіл. Мама Кларка, ніби спеціально залишила мені місце біля свого сина. Як шкода, що вона плекає марні надії.

Через деякий час приємних розмов, Кларк піднявся:

- Дуже дякую, за смачну вечерю, але мені потрібно поговорити з Ебігейл, - він взяв мене за руку і тим самим відірвав від іще одного шматочка чудесної курочки.

- Кларк, - ображено промовила я.

Коли ми піднялись до його кімнати, він швидко закрив двері і ми сіли на диван:



Daniella

Відредаговано: 01.06.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись