Полювання на брехню

10 глава

- Я на тебе в суд подам! А дівка твоя сама винна, що виглядає, як шльондра! Та її більше ніде на модель не візьмуть, я про це подбаю! - горланив фотограф в той час, коли я стояла в ступорі біля вхідних дверей і дивилась, як Саймон завдає вирішального удару в пику чоловікові. Після слів цього нахаби, кароокий нахилився до нього, щоб щось прошепотіти, а я не чекаючи завершення, спустилась вниз і стала чекати його.

- Тебе не бентежить, що ти посередині вулиці в одному бюстгальтері стоїш? - почула позаду голос. Вирішила промовчати і попрямувавши з хлопцем до автівки, запитала, - Навіщо ти це зробив? - та брюнет швидко обійшов авто і сів у нього, а на моє питання так й не відповів. - Навіщо ти це зробив? - повторила я, коли сіла на сидіння. Я звісно йому вдячна за це, але розуміння, що про цю ідіотську ситуацію знає Саймон, завдає ще більшого сорому! Я не знаю, що тут ще сказати. Та мені про це навіть незручно думати!

- Він це заслужив! До речі, не знаю, як ти брехала поліцейським, бо я легко розумію, коли ти говориш не правду! - промовляє хлопець і обертається до задніх сидінь. Я вже і так зрозуміла, що я жахлива брехуха! - Ось тримай, - вимовляє кароокий і простягає мені якусь накидку.

- Дякую, - тихо шепочу я і накинувши на себе кардиган, починаю дивитись у вікно, а Саймон виїжджає. "Крихітко, я можу заплатити за інші послуги. Вона виглядає, як шльондра". Згадую слова цього збоченця. Та як він сміє таке говорити про мене?! Ось би сказав він це три місяці назад, то давно вже б попрощався з роботою! На очі знову несвідомо находять сльози, але я намагаюся не показувати це і швидко їх витираю. Чому я взагалі плачу? Сама цього не розумію. Як тільки земля носить таких ідіотів, як цей фотограф? У автомобілі панує мовчання, тільки на маленькій гучності грає радіо. Важко зрозуміти, яка саме пісня звучить, бо думки зайняті іншим. Хоча мене зараз, це і не хвилює. За своїми роздумами, я не одразу збагнула, що ми приїхала. Мене відкликнув брюнет. Намагаючись не дивитись на кароокого, я тихо промовила, - Дякую тобі! - і хотіла вийти, як юнак спіймав мене за рукав.

- Як ти? - запитав Саймон. Навіщо, він це запитує? Хоче почути, що мені погано? Та навіть, якщо це так? Що він зробить? Пожартує?! Чи, можливо, хлопець намагається зробити вигляд, що він хвилюється? Мені не потрібна його жалість.

- Все добре! - усміхнулась я і все ж поглянула на брюнета, щоб він упевнився, що це "правда".

- Я ж казав, що одразу бачу, коли ти говориш не правду!

- Ну тоді з тебе поганий спостерігач, бо я справді добре себе почуваю! І не потрібно було бити цього йолопа, ти тільки пальці собі пошкодив, - кинувши погляд на руки юнака, де видніється почервоніння, кажу  я і врешті збираюсь вийти. Та тільки відкриваю дверцята, як хлопець притягує мене до себе. Я не встигаю зрозуміти, що діється, як наші губи вже ніжно торкаються один одного. Це відбулося так раптово, що я навіть не заплющила очі, Саймон також. Не знаю, як я з легкістю піддалася і скільки це тривало, та коли до вух почала доноситись мелодія з радіо, тоді я зрозуміла, що краще зупинитись. Але мене випередив кароокий. Вже за мить він відсторонився, а я сказавши тихо: - Бувай, - вийшла з автомобіля. Це було безглуздя...

***

Зайшовши у кімнату, кинула на землю свої речі і знявши кросівки, присіла на підлозі. Думала, що коли приїду додому буду плакати, але ні, цього не сталося. Я просто дивилась в одну точку, а на душі було паскудно. Я втомилася від усього... Мені набридло робити вигляд, що все чудово! Бо чорт, уже давно нічого не добре! Ця дурна моя посмішка! Цей мій сміх! Це розслідування! Я втомилася! Я більше не витримую! Хах, цей покидьок сказав, що я схожа на шльондру! Мені стало смішно від цієї думки, що я аж усміхнулась до вух. Після чого піднялась і подивились на себе у дзеркало. І, де він бачить тут шльондру? ДЕ?! Взявшись першу помаду, яка потрапила в руки, почала фарбувати уста. Ось так може схожа на шльондру? Чи, можливо, ось так?! Я виходила за контури губ, але мене це не спиняло... Не спиняло доти, поки на очах не появились сльози... Від розпачу відкинула помаду кудись далеко і скинула всі речі зі столу. Мені хочеться кричати, мовчати, все скидати і просто сидіти у повній тиші... Цей незрозумілий стан... Ніби нічого не сталося, знову сідаю на підлогу і проводжу рукою по губам, щоб витерти помаду. Як же мені зараз хочеться обійняти маму, вона б щось сказала, від чого б мені не було так паршиво! Витягнувши телефон, набираю вивчений напам'ять номер.

- Доню? Щось сталося? - одразу чую стривожений голос, після другого гудка.

- Ні. Невже я повинна дзвонити, коли щось стається? - спокійно запитала я.

- Звісно, що ні, але ти в більшості тільки так дзвониш... А що з голосом? Доню, точно все добре?

- Так, мамо, все добре! Чудово! Прекрасно! Неперевершено! - підвищила тон я, та вже за мить майже прошепотіла: - Я тільки хочу тебе обійняти і побажати солодких снів...

- Охх, люба, я також хочу тебе обійняти! Якби ти приїхала тільки сюди, то...

- Мамо, не розпочинай, я пообіцяла собі, що не поїду в Атланту!

- Добре, добре, я тільки кажу! - бурмоче ненька. - У мене для тебе є хороша новина! Батько потрошки вирішує питання, можливо, ще не все втрачено і ми відновимо компанію! - я усміхаюсь, хоча би щось все ж добре.

- Це добре... - настає маленька тиша, яку порушує мій неквапливий голос, - Мамо...

- Так, люба?

- Я тебе люблю, хоча і рідко про це говорю.

- Охх, рідна, я також тебе люблю! До речі, батько заплатив за воду, тому не переживай, - каже матуся, а я тільки усміхаюсь. Попрощавшись, кладу телефон на землю, а на душі стає якось легше. І вже за мить мої очі починають злипатися, а я поринаю у сон.

***

"Дзиньк. Дзиньк. Дзиньк. Дзиньк...", - чую, як хтось безперестанку дзвонить у двері. А мені так добре спалося. Кого ж там зі самого ранку принесло? Неохоче я піднімаюсь з ліжка і прямую вниз. Невже Саймон? Він тільки дзвонить безперервно! Та тільки дійшовши до вхідних дверей, я згадую про вчорашній поцілунок і не знаю, що робити? Як себе поводити? Що це все означало? Це все  так невчасно! Та поки я думаю, що робити? З вулиці доноситься голос.



Merveshka

Відредаговано: 09.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись