Полювання на брехню

13 глава

Прослухавши повідомлення ще декілька разів нічого не змінюється. Я все почула правильно. Цей дворецький не на жарт мене лякає, але ще більше мене лякає те, що я не знаю, що від нього можна очікувати? Для чого ми здались йому із Саймоном? Що він хоче сказати? Чому вирішив поговорити саме зараз? А якщо він побачив нас в готелі і тепер хоче нас позбутися? Міліони питань, а відповіді ні однієї. Поклавши телефон у задню кишеню джинсів, виходжу з вітальні і прямую назад до кухні.

- Все добре, люба? - запитує матуся, накладаючи собі салат. Я киваю, доходячи до свого стільця.

- А де Саймон? - запитую я, бачачи, що хлопця на своєму місці немає. Сівши, беру до рук стакан води, після чого роблю декілька ковтків, бо серце починає неочікувано гупати через цю невідомість із запрошенням.

- Він пішов переодягнутися у свій одяг, - відповідає ненька на моє питання. Я не знаю, що сказати, бо тепер у мене в голові зовсім інші питання, мама починає їсти, зате обзивається батько.

- Щось непокоїть мене у цьому юнакові, - каже сивоволосий, підперши підборіддя. Я дивлюсь на батька, закотивши очі. Йому ніколи не подобаються мої друзі, хлопці й знайомі. 

- Ти тільки нещодавно приїхав, а тобі уже не подобається Саймон... - тихо бурмочу я, але тато усе прекрасно чує. Мама відриває свій погляд від тарілки і дивиться на чоловіка, але цей погляд рідко допомагає замовчати синьоокому.

- Вибач, але я не винен, що всі твої друзі дивні. До речі, ви з ним друзі? Чи ви уже перейшли з цим юнаком межу? - якщо я скажу, що це питання мене шокувало, то це буде м'яко сказано. Та, як він сміє мене таке запитувати? Ким він мене вважає?!

- Гарольде! - вигукує мати, а я встаю зі столу. Бачу, тато все більше стає мені чужою людиною. Колись я була його любою донечкою, а тепер? Тепер наші відносити навіть відносинами не назвеш! Краще б він залишився в Атланті. А я ще сумую за ним, а він, як завжди! Ні, сказати: "Доню, я скучив за тобою!", запитує чи межу не перейшла! А якщо навіть перейшла, то що? Яка йому різниця?? На вході з кухні чую голоси батьків, які озвучують моє ім'я, щоб я повернулася, але я не обертаюсь.

На сходах зустрічаю хлопця, який уже переодягнутий у свій одяг. Футболка у нього ще де-не-де мокра, але це не завадило йому її одіти. 

- Я вже буду їхати. Уже привезли мій автомобіль, - повідомляє кароокий.

- Не хочу тебе розчаровувати, але у нас з'явились справи. Тому почекай мене у машині.

- Реджино, я ж уже говорив тобі, що не є твоїм водієм, які у нас могли з'явитись справи? - хлопець спирається на перила. Не маючи бажання все пояснювати, я включаю йому голосове повідомлення. Юнак підносить брови у здивуванні, бачу в нього також з'явилось багато питань стосовно цього. Погодившись чекати, брюнет спускається, а я іду до себе.

Одягнувши білий короткий комбінезон, який відрізняється від сукенки тільки тим, що спереду застібається на маленькі чорні гудзики, я розблоковую телефон. Швидко зайшовши в чат пишу Уейну, щоб той заїхав за мною, так, як у Саймона справи і він не зможе мене потім відвезти назад. Далі взуваюсь у рожеві тапочки з пушком, цілую маму на прощання і сказавши, що скоро повернусь і ми проведемо чудовий вечір, вибігаю з будинку.

Незважаючи на слова батька, приїзд мами і відчуття, що Саймон не бовкнув зайвого підняло мені настрій. Не маючи бажання псувати його ні собі, ні хлопцю розмовами, чому він не покинув будинок? Я вирішила промовчати за дану ситуацію. Сівши в авто, ми з хлопцем виїхали. Неочікувано мій телефон завібрував, подумала, можливо, Уейн відписав? Але ні. Повідомлення було від соц. мережі, яка просила дозвіл про надсилання повідомлення від користувача @AlanSrt. Відкривши його, я одразу прочитала: "Привіт. Не знаєте, що робити ввечері? Вам набридло сидіти біля вікна і бачити, що навіть у вашого кота є компанія, а у вас ні? Не біда! Вечірка у Алана все виправить! Випивка, їжа, басейн, розваги і це ще не весь список! Приєднуйтесь і ви не пошкодуєте! До речі, якщо я вам особисто пишу, то не пропустіть свій шанс! (Ні, я вам не пишу. Це розсилка :) )". Поглянувши на аву одразу зрозуміла, який Алан мені написав. Я розпливлась в усмішці. Оригінально вийшло. Але ось у мене з'явилось одне питання: невже, Саймонові справи, це вечірка? А він засранець мовчить! Але так чи інакше, мені не судилося сьогодні на неї потрапити. Я ж обіцяла матері, що у нас буде чудовий вечір... Хотіла уже заблокувати телефон, як на екрані висвітлилось повідомлення від Уейна. Хлопець погодився заїхати за мною.

- Що у тебе за справи? - запитую я, відклавши телефон. Як казав один мудрець, якщо хочеш дізнатися більше інформації, тоді заходь здалеку.

- Та маю одну зустріч, а далі хочу побути на одинці, - дивлячись на дорогу, відповідає брюнет. На одинці він має на увазі на вечірці??

- Що за зустріч? - хлопець кидає на мене погляд, після чого усміхається.

- Реджино, я не повинен тобі все розказувати, - невже з Сарою зустрічається?

- З Сарою зустріч? - ну, а що? Вона моя подруга, я повинна знати про це.

- Що?? Ні, звісно! - дивується він і кидає на мене тепер здивований погляд. - А до чого тут взагалі Сара? - запитує кароокий, дивлячись знову на дорогу.

- Ну не знаю, ви колись були зустрілись, а мені про це навіть слова не сказали... - заклавши руку на руку кажу я і спрямовую свій погляд на автомобілі.

- А ми повинні про це говорити? 

- У вас з нею щось є? - не відповівши на запитання хлопця, запитую я. Краєм ока я дивлюсь на юнака, щоб зрозуміти, як він відреагує.

- Що? - хлопець засміявся. - Це не твоя справа, але якщо ти так цікавишся, то скажу. Зустрічалися ми з нею тільки один раз, вона дівчина не погана, але здається її колись образив хлопець, тому вона просто шукає стосунки у всьому... Мене це не цікавить... - Сарі, розбили серце? О ніі, це вона скоріше розб'є серце будь-кому, а ось їй та нізащо!

- Не цікавлять стосунки чи Сара? - юнак закочує очі й нічого не відповідає. Пф, то не відповідай! Взагалі, навіщо я запитую про це?



Merveshka

Відредаговано: 09.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись