Помідорів багато не буває

Помідор, любов, антикваріат

Вона довго розглядає їх. Декілька хвилин стоїть біля полички, не помічаючи погляди розлючених покупців, які мусять обходити її. Якась жінка тягнеться через неї й бере помідор. Один з тих, які вона роздивлялась. Дівчина хоче подякувати їй. За те, що зробила вибір трошечки легшим. На її руці висить прозорий пакет в якому вже лежать два ідеальні томати. Залишилось вибрати ще один. А їх тут так багато.  Вибір — це завжди так важко. Особливо коли справа стосується продуктів.

Вона скоротила список до двох кандидатів. Ідеально круглі, ідеально червоні, ідеально соковиті. Дівчина кладе до пакета обидва і йде до вагів. Багато помідорів не буває. Вона б усюди їх клала, якби могла. Вона любить готувати. І їсти. Ось вона — справжня любов. Навіщо якісь там стосунки, коли є їжа.

Вона проводить в магазині ще приблизно пів години, вибираючи необхідні складники. Вдома вона увімкне свою стареньку газову плиту. Справжній антикваріат, але вона обожнює її. Здається, усе, що на ній готується, стає смачнішим.

Дівчина приготує собі вечерю. Пасту з томатним соусом. Без м’яса, тому що сьогодні не хочеться. Вона повечеряє у самотності, запиваючи їжу солодким чаєм і буде щаслива.

Крокодил, праска, мороз

— Крокодили — одні з найнебезпечніших хижаків. Вони відкривають свої пащі й чекають, поки здобич сама до них прийде. Швидкість їх настільки велика, а щелепа настільки міцна, що неможливо врятуватися від смертельної хватки. Варто крокодилу відчути щось на своєму язику — його щелепа одразу ж закривається. Хижак тягне жертву на дно, роздираючи її на шмаття.

Він не дуже уважно слухає. Телевізор грає «на фоні». Він навіть не може згадати, коли востаннє перемикав канал. «Animal Planet» без упину розповідає йому про неймовірне життя тварин, поки він займається іншими речами. Наприклад, вчора він дивися програму про білок, які готуються упасти у сплячку. Історія дійсно зачепила його. Одна з тваринок, назвемо її Жаклін, назбирала собі горіхів на зиму. Вона дуже плідно працювала увесь рік, щоб приберегти якомога більше їжі. Інша білка, нехай буде Ванесса, виявилась дуже лінивою, але дуже хитрою. Вона прокралася в дупло Жаклін, коли та була у пошуках запасів, і викрала усю їжу. Жах, який охопив Жаклін неможливо передати. Бідне створіння розуміло, що йому просто не пережити зиму. Так сумно, як вчора, йому не було вже давно. Нещасна білка.

Зараз він тримає у руках праску й спостерігає, як чергова пташка зникає у пащі величезного зеленого звіра. На дошці для прасування чекає своєї черги тепла кофтина. Він готується до того дня, коли прийде мороз, як і та білка. Нещасна Жаклін, він досі не може про це забути.

На всяк випадок, він перевіряє замки у домі, перед тим, як іти на вулицю — не можна допустити, щоб хтось вкрав його запаси одягу. На вулиці вже холодно. Кофта, успішно попрасована, допомагає вберегти тепло.

По дорозі до магазину він зустрічає дівчину з наступного під’їзду. В неї в руках пакети з продуктами. Він бачить, що там червоніють помідори. Думає, що й собі варто купити. Приготувати щось смачне хоч раз за місяць. Але так лінь. Хоча ні, він все ж вирішує взяти декілька томатів, трошки грибочків, картоплю. І ще трошки томатів.

Як кажуть, помідорів багато не буває.

Музика, депресняк, кінь

Світ топить музика. Великі навушники закривають вуха, захищаючи від вітру і набридливих звуків. Голоси людей, кроки, автомобілі, крики дітей, птахів, завивання вітру видаляються зі свідомості нестримними бітами. Він навіть не помічає, як починає трохи підтанцьовувати в такт нестримних електронних ритмів. І байдуже на людей, яких так багато розвелось навколо. Вони втішаються останніми теплими днями. Повилазили, як черв’яки після дощу.

Зараз він хоче, щоб їхня присутність була зведена до абсолютного мінімуму. Нуль людей йому якраз підійде. Музика допомагає абстрагуватись, втекти від них.

Хлопець йде швидко, щоб дійти додому й закритися за міцними дверима в найкоротший термін. Останнім часом депресняк змушує його тікати й ховатись від усього людства. Він не може пояснити, що не так. Є робота, є друзі, є місце де жити й що їсти. Але щось не так. Дивне відчуття в грудях не дає покою. Воно розтікається по його крові, паразитує у його мозку. Чогось не хватає. І боронь Боже, хтось скаже йому що це «кохання».

Нарешті він підходить до дому. Музика й несподіваний гнів осліплюють його. Він, мов кінь, мало не біжить до під’їзду, коли вдаряється у когось.

Знайомство, вечеря, настрій

Знайомство вийшло дуже несподіваним. Вона знову поверталась з магазину. Думала, яка смачна вечеря її чекає. Після того, як вона її приготує, звісно. Пакет мало не рвався від важкості харчів. Сьогодні вона отримала зарплату й відірвалась у магазині на повну. Взяла складників на цілий тиждень. Звісно, безліч всього забуте й доведеться ходити знову. Але ж вона любить ці довгі походи по супермаркету.