Помста подається холодною

ГЛАВА 2: "СОЛОМИНКА ДЛЯ УТОПЛЕНИКА"

Я прокинулась від будильника, який противно дзвонив не затикаючись. Якби могла, я брозбила до дідька цей клятий телефон, але що мені тоді робити тут самій? Так, для інтроверта рай бути наодинці, але без телефона це б було взагалі жахливо. Мені вже в горлі стоїть сидіти тут. Нудно, якщо не брати до уваги "веселощі", які мені влаштовував покидьок.

Якщо чесно, я давно думаю про втечу, але без сторонньої допомоги не вийде. Батьки впевнені, що я зараз в іншій країні. Я рідко, але зідзвонююсь з ними і звісно ж під наглядом покидька з пістолетом біля скроні. 

Я… дуже хочу додому… хочу в теплі обійми мами… хочу аби батько знову приносив додому дві величезні піци і ми всі їли її під якийсь фільм… Хочу знову одягати легку сукню, босоніжки та солом'яний капелюх і їхати на пікнік на ферму дядечка Арені… 

Я виберусь… 100% виберусь…

Перервав мої страждання від ностальгії стукіт в двері. Я підійшла та раптом віконце відкрилось. За ним стояв мій охоронець. Що йому потрібно?

Пані Луна, чому ви не втекли вчора? - спокійно та строго запитав він.


  •  

Еееее, пане… - це питання мене дуже здивувало мене. І, мені соромно… але я не знаю його імені.


  •  

Фауст.


  •  

Пане Фауст, як я, така слабка дівчина, може втекти з такого місця, яке охороняється краще об'єкта державного значення? - режим наївної дурочки увімкнувся вже на автоматі.


  •  

Можете говорити спокійно, мої хлопці проникли в систему і відключили стеження, а заглушувач сигналу, який зараз в мене, перекрив сигнал для прослушки. - Стоп! Що?! Серйозно? Що тут відбувається взагалі?! Я розумію, що події і так нагадують фільм жахів, але це перетворюється на якийсь бойовик!


  •  

Але, ж…


  •  

Я - надіслана людина від батька пана Деяна, пана Августа. Пан Деян для нашої сім'ї як ракова пухлина і тому коли молодий господар одружився, мене віддіслали дізнатись, що ви за дівчина і як він з вами поводиться, пані Луна. - він зупинився на хвильку і я побачила жалість в його очах. - Тому, якщо ваша ласка, говоріть вільно, я хочу допомогти вам. - хммм, дивно, але якщо так подумати, коли покидьок бив мене до полусмерті його завжди зупиняли. Здогадатись було легко, хто це був… Добре, думаю, якщо це шанс вибратись звідси, тоді я довірюсь йому.

 

Добре, тоді… хіба та жінка, лікар, яка приходила до мене не була підкуплена моїм чоловіком?

 

Вона так, а ось ключ на ліжку залишив я навмисно, щоб ви могли утекти звідси. 


  •  

Що? Але для чого це вам? Вас ж покарали б за допомогу у втечі. Тай якби я втекла з кімнати, хіба я б змогла вибратись з маєтку?


  •  

Я планував застрелити ту жінку як тільки б ви вийшли з кімнати і піти з вами, але все ж чому ви не втекли?


  •  

Я помітила декілька дивних речей в поведінці лікаря і вирішила, що це якась провокація. Коли ж залишився ключ, я подумала, що для такого рівня охорони настільки дурна помилка занадто підозріла, тому прийняла рішення не тікати.

   

Зрозуміло. Добре. Послухайте тепер мене уважно. Я отримав інформацію, що сьогодні, пан Деян планує прийти до вас. Він прийде з двох причин - ваша "втеча" і банкет в честь дня народження пана Августа. 


  •  

Банкет? Де він буде проходити?


  •  

Він буде проходити на нейтральній території, в горах, в орендованій віллі, що знаходиться в місті Ліорт, яке знаходиться в області Міддлеміст. Вам потрібно буде супроводжувати пана Деяна.


  •  

То мені потрібно буде прийти в якості його дружини на день народження пана Августа? Хіба він зараз не з тією хвойдою, Люсі якщо не помиляюсь?


  •  

З нею, проте пан Август навмисне наголосив аби Деян прийшов саме з дружиною. 


  •  

Зрозуміло. - надіюсь все пройде спокійно і я зможу втекти… хоча б від покидька.


  •  

Тому слухайте далі. Скоріш за все пан Деян буде не в дусі, тому постарайтесь не сердити його, не потрібно аби він знову вас побив. Як мені повідомили - він має пристрій у вигляді нашийника, який буде прослуховувати вас і показувати ваше місцезнаходження. Також я знаю що для того, щоб увімкнути і вимкнути цей пристрій потрібно ввести код. Поки є ще час, а саме 3 хв - придумайте як побачити пароль. 


  •  

Добре, я зрозуміла, зараз щось придумаю.


  •  

Не хочеться звісно бачитись з покидьком, але я повинна… я повинна не здаватись, ради своїх батьків!


  •  

Хммм… що б таке придумати? Думай, думай. О! Точно! Дякую матінко і школо, що я не дурна! Як добре що в мене дзеркало на ніжках! Якщо я покладу його біля дверей, тоді я зможу побачити код! Головне стати в потрібне місце та аби він не помітив підстави! 


  •  

Я постукала в двері і після того як Фауст відкрив віконце я повідомила йому, що все зробила. Він сказав, що покидьок вже приїхав і через декілька хвилин буде у мене.


  •  

Я ніколи так не переживала перед його приходом. Я завжди знала, що буде один з трьох варіантів, пила обезболююче і чекала. 


  •  

Моє серце шалено калатає, я чую його стукіт… голосний та дзвінкий. Господи, допоможи мені, будь ласка! 


  •  

Час дуже довго йде. Я затихла, майже не дихала, прислуховувалась. Все що я чула це невитримна тиша, яка давила ще більше, аніж саме очікування і від цього переживання росло. 


  •  

Раптом, я почула як відімкнулись двері. Вони помалу відкрились і я побачила цього русявого диявола, який прийшов по мою душу. Якщо не знати який він насправді, то можна подумати, що він сам ангел. Проте зовнішність оманлива.


  •  

Ну привіт, люба дружино! Як ти тут? Як пожаваєш? Скучила за мною, "кохана"? - ви би бачили цю єхидну, сповнену ненависті пику. Це смазливе личко в такій викривленій фізіономії, викликало ще більшої напруги і страху. Навіть не те що страху, а справжньої паніки.


  •  



raisupaii

Відредаговано: 31.05.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись