Примарний перстень

Кетцалькоатль

Олеся бачила сон. Крізь туман до неї посміхалась красива молода жінка. Вона просто стояла вдалині і всміхалась.

— Кетцалькоатль, — прошепотів вітер.

Олеся здригнулась і прокинулась. В квартирі було тихо, батьки спали. Вона витерла спітніле чоло і сіла на ліжку.

— Кетцалькоатль, — сказала вона вголос незвичне слово.

Олеся встала і підійшла до свого письмового столу. Скільки років провела вона за ним, а тепер все позаду. Стіл став їй більше не потрібен. Навчання закінчилось, їй вдалось знайти роботу зразу після закінчення університету.

Вона знову здригнулась. Роман. Приязний хлопець, красивий, високий, розумний, працьовитий. Все при ньому, і навіть чесність. Олеся не перебиралася, так і сіла на свій старенький стілець в нічній сорочці. Він не збрехав їй. Вираз обличчя в нього був дуже винуватий і він чесно зізнався, що заснув над складними віршами. Як рівній. А той World of Warcraft якось вона переживе.

Олеся відкрила новенький ноутбук, подарований батьками на честь підписання нею першого робочого контракту і набрала в гуглі: «Кетцалькоатль».

Перше посилання видало статтю про птеродактиля. Вона мимоволі захихотіла. Друге — про індіанського бога. Вона раптом згадала Миколу Павловича, чий погляд помітила на своєму першому корпоративі. Він непорушно сидів посеред безладу і п'яних і дивився на неї та на Романа дивним, пташиним поглядом. Потім він почав підходити до неї. Вона відчувала, що до неї залицяється надзвичайно досвідчений в «певних» питаннях мужчина. Певне — так вона для себе називала усе, пов'язане з коханням. Вони пили каву з ним у кафе, вели розмови про мистецтво, літературу. Він слухав її уважно і тільки час від часу доповнював доречними зауваженнями, направляв її думки, а вона вперше в житті відчула, що жадає чоловіка. Порівняно з ним Роман видавався малолітнім придурком, зайнятим ідіотськими забавками. Але Микола Павлович був одруженим і одразу дав їй зрозуміти, що його флірт далі цікавих розмов не зайде. Тонко і делікатно натякнув. Вперше в житті вона по-справжньому захотіла чогось більшого в коханні і вперше їй відмовили. Індіанський бог сидів посеред звичайного робочого корпоративу і споглядав життя. Кетцалькоатль.

Олеся закрила ноутбук і знову лягла у ліжко. «Я мушу заснути, завтра на роботу», — подумала вона. Сон не йшов, але ж не даремно вона ходила на айкідо. «Зосередитись на центрі тіла...»

Будильник в смартфоні розбудив її. У вікно світило сонце. Починався новий робочий день.

***

На роботі вона сиділа за столом, коли Микола Павлович пройшов повз неї.

— Доброго ранку, — аж привстала вона.

Так, Олеся хотіла, щоб він помітив її.

— Доброго ранку, Олеся, — привітно всміхнувся він їй.

Олесю охопив вихор. Посеред робочого дня їй раптом захотілось викрикнути з усіх сил, що життя прекрасне! За вікном сяє сонце, а літо вирує фарбами, запахами, смородом, красою та потворністю — всім, що тільки можна собі уявити! Вона піднялась зі свого робочого місця. Їх зріст був приблизно однаковим.

— Кетцалькоатль, — чітко промовила Олеся, дивлячись прямо у вічі Миколі Павловичу.

— Та невже? — відповів спокійно він, зупинився на мить, а потім пішов далі, ніби нічого не трапилось.

Чари розсіялись. Вона подивилась на колег. Ті завмерли, відволіклись від роботи. Роман сидів поряд із нею, дивився на неї і його погляд палав жагою.

Олеся засмутилась, ноги відмовляли їй. Вона впала на свій робочий стілець і закрила голову руками, аби нічого і нікого не бачити. Їй було дуже соромно за свою безглузду, недоречну поведінку.

«Я мушу, мушу працювати, — думала вона. — Це моя перша робота і я не можу підвести батьків. Вони вірили в мене, підтримували. Я не хочу їх розчарувати. Ні. Олеся, ти мусиш. Зберись!»

Вона відчувала, що зараз розридається. Ковтала сльози і дивилась на клавіатуру — єдине, що потрапляло в поле її зору.

«Я мушу».

Вона дістала з кишені джинсів носовичок і тихенько висякалася. Подивилась на монітор. Код розпливався перед очима. Вона витерла сльози. Кетцалькоатль. А про решту вона подумає потім. Так.



Антон Зоренко

Відредаговано: 01.11.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись