Розділ 7

Розмова з Валерієм потекла в тому руслі, в якому Таня і розраховувала. Спочатку Нефьодов створював вигляд неприступної фортеці, тоді Таня подарувала йому пару милих усмішок і він здався. За це Таня пообіцяла йому найкращий десерт зі своєї випічки. Валерій залишився задоволений і сказав, що навіть якщо на фізкультуру прийде лише десять чоловік, він прикриє Таню і решту.

Питання було вирішене легко й безболісно.

Урок історії пройшов сумбурно. Учні були схвильовані чимось незвичайним, що чекало школу в п'ятницю. Руслан назвав прізвища тих, хто погодився піти до Тані, але вона зрозуміла, що Косинський просто відібрав тих, хто більш-менш міг поводитися спокійно. До Тані пішли Іванка Кащук, Марійка Веремейчик, Аліна Самойлова, Наташа Мельник, Вовчик Макаров і сам Руслан.

Кого-кого, але побачити в числі помічників Самойлову Таня не очікувала, та й в її допомозі дуже сумнівалася.

Вони тихенько вийшли зі школи і поспішили на міську зупинку.

Час був не пік, маршрутний автобус виявився напівпорожнім і всі учні сіли на вільні місця.

Опинившись біля свого будинку, Таня запросила учнів до під'їзду, а тоді всі дружньо піднялися на четвертий поверх, зупиняючись перед потрібною квартирою. Таня відімкнула подвійні двері і пропустила їх у вузький коридор, на ходу вмикаючи світло.

Руслан з інтересом роздивлявся навколо, поки інші ще знімали куртки та взуття. Коридор був виконаний в золотистих тонах з тумбою під взуття і шафою-купе в одній колірній гамі. Зліва двері на кухню, далі в ванну, справа арочний отвір в красиву вітальню в бірюзових тонах з масивним диваном з дерев'яними вставками на підлокітниках і симпатичним стінним гарнітуром. На стіні біля широкого вікна висів великий плазмовий телевізор. Прямо по коридору в кінці знаходилася спальня. Руслан помітив рожеві шпалери та край білого лакованого ліжка. Всередині якось дивно защеміло.

— Прошу на кухню. Сподіваюся, помістимося всі разом, — трохи зніяковіла Таня, легко ступаючи по товстому ворсистому килимі з геометричним малюнком.

Учні пройшли на досить велику кухню і почали вмощуватися на зручний кухонний куточок і табурети біля столу з матового скла.

— У тісноті, та не в образі, — усміхнувся Вовчик, притягаючи до себе Марійку.

Дівчина зніяковіло опустила голову.

 Руслан залишився стояти, галантно поступившись місцем Іванці.

— У мене є ще один стілець. Зараз принесу, — Таня вийшла в коридор.

— Давайте допоможу, — Руслан попрямував слідом за Танею.

Вона відкрила двері в спальню і в ніздрі Руслана вдарив солодкий аромат її парфумів. Кімната пахла Танею. Тільки їй властивим, запаморочливим ароматом жасмину з ноткою чогось східного. Її ліжко стояло поруч з вікном. Білосніжне, покрите лаком, з ніжними рожевими бутонами в центрі узголів'я, застелене білосніжним атласним покривалом в бутонах рожевих троянд. З боків від неї розташовувалися туалетний столик, заставлений косметикою і комод. Навпроти ліжка стояла велика шафа, котра повторювала малюнок ліжка, а поруч з дверима тулився вузький комп'ютерний столик з поличками для дисків по краям. До нього й було відсунуте комп'ютерне крісло.

— Візьми його, будь ласка, — Таня поклала на стіл свій ноутбук, різко повертаючись і тримаючи долоню на спинці крісла.

Руслан настільки ж різко нахилився вперед, теж торкаючись спинки крісла і накриваючи її руку своєю долонею. Єдине, що їх розділяло в ту мить, було якесь комп'ютерне крісло. Таня, широко розкривши очі, дивилася на Руслана, відчуваючи, як шалено в скронях стукає кров, а він лиш шумно втягнув в себе повітря, поглядом завмерши на її напіврозкритих вустах.

— Крісло, — голос Тані осів і зрадницьки затремтів.

— Крісло, — повторив він, не відриваючи погляду від її обличчя.

— Візьми, будь ласка, — ще тихіше додала вона.

Руслан повільно прибрав свою долоню з її руки і піднявши крісло, обережно вийшов зі спальні. Таня запустила пальці в довге волосся і спробувала віддихатися. Хлопчик, яким вона марила вже майже місяць, був у її спальні, торкався її руки і вона навіть відчула його дихання з ноткою ментолу.

Взявши з шафи джинси та улюблену футболку з зображенням красивих жіночих очей, Таня підійшла до дверей кухні, намагаючись говорити буденно та спокійно:

— Друзі, поки кипить чайник, я переодягнуся, а тоді зможемо почати. Хвилиночку.

Почувши позитивні відповіді, Таня пройшла у ванну кімнату і зачинившись, швиденько переодяглася. Заколовши волосся у високий пучок, поправила футболку й повернулася на кухню. Чайник якраз видав пронизливий писк і Таня, діставши коробку з чаєм та заварник, налила в нього окріп.

— Тетяно Сергіївно, ми типу у вас вперше, і тому, це типу до чаю, — Руслан кивнув на велику коробку з тортом. Він видавався якимось розгубленим, що було на нього зовсім не схоже.

А вона все не могла зрозуміти, що в руках Макарова за пакет, коли хлопці йшли за нею до зупинки.

— Навіщо ви? Не потрібно було, — Таня сором’язливо усміхнулася. — Ну, тоді зараз і спробуємо його. Руслане, ось.

Простягнувши йому ножа, Таня дістала з верхньої шафки кислотно-зеленого кухонного гарнітуру тарілки й виделки.

— Вам ніде присісти, — схопилася Іванка.

— Я постою, так мені буде зручніше бачити вас усіх. Поки п'ємо чай, розповім про десерти, які підібрала. Ви, хлопчики, не даремно погодилися бути у нас на побігеньках, я таки не все купила, потрібно збігати в супермаркет через дорогу, — якомога спокійніше відповіла Таня, намагаючись не дивитися на Руслана.

— Розповідайте, — в нетерпінні усміхнулася Марійка.

— Я вибрала Середньовічну Англію, Францію, Річ Посполиту, Австрійську і Російську Імперію та Новий Світ, тобто Північну Америку. По Англії готуємо яєчно-вершковий пудинг з персиками, хто ним займеться?

— Я вмію пудинги пекти. Мама їх обожнює, — підняла руку Наталя.

— Річ Посполита — солодкі мафіни-перевертні з яблуком та морквою. Кому? — Таня дивилася у свій записник, потягуючи зі скляної прозорої чашки чай.