Проблеми в Кубі³

ГЛАВА 11

Прибігли перелякані хлопці до держави своєї. Чекав їх пан Відьмак, який сказав їм полуниць добути, говорить: "І де ці ягоди, чого вернулись?"

Сказав один із них: "На нас напали кубівці з гори. Казали, щоб ми всі вшивались і щоб ноги там нашої не було."

Відьмак: Говориш кубівці...живі падлюки! Як таракани, вбивай їх, не вбивай, а прийде більше."

  Тоді і відправився пан раду збирати. Прийшли туди усі, і Віктор теж. Сказав Відьмак все так і сяк, розказав все, що сам почув. Говорить Віктор: "Це погано! Якщо ці таргани живі, то будуть далі працювати і державу свою будувати. Їм варто помішати зараз, а то не буде спокою нам!"

  Тим часом, під землею, у горі сиділи два брати і думали, як їм державу розвивати. Мали багато ідей, але ніяк втілити їх в реальність не вдавалося. Сказав Богдан: "Ну ні, без Влада тут ніяк! Він би нам все це за три дні зробив. У нас нічого не виходить, брат."

- Та ні, ще добре усе. Ти ж знаєш, Влад більше не повернеться. Немає сенсу на нього чекати. Я сам надіявся, що він прийде, але як бачиш, його немає.

- А може він помер, бо щось його не бачив довгий час?

- Та ні, я впевнений, що він живий. Він сильний, не помре просто так.

  І тут забіг до них в кімнату хлопець на ім'я Валентин. Кричить у весь голос: "Там Влад прийшов, "єдиних" пішов бити! Він вже сказав мені, що йде їхнього царя вбити!"

Назар: Ти що? Оце так новина! Ми маємо йому допомогти!

Богдан: Чекай! То він тобі це сам сказав?

Валентин: Коли з Олесею в саду гуляв, бачу я, тут Влад виходить. Мечі в руках він тримає і каже: "Я йду покажу тим єдиним, хто тут король. У мене зараз купа сили, якої старий чарівник Сергій дав. Я можу стовпи піднімати, дерева назкрізь кулаками пробивати. Ходіть всі на виставу глянемо, як зі страхом у очах тікатимуть вони далеко".

Богдан: Це якась фантастика! Але я йду туди! Кажеш він в ЄУК пішов?

Валентин: Не знаю, але мабуть.

Тим часом, на поляні, сиділи пани поважні і їли різні смакоти. У них був бенкет в честь дня народження пана Андрія. І чують вони крики здалеку, біжать воїни в різні сторони, вигукуючи: "Напали! На нас напали!" Різко піднялися пани на ноги. Прийшли вони глянути, що там коїться. Бачать, Влад велике дерево в руках тримає і всіх "єдиних" ним із ніг збиває. Побачивши панів, гукнув він до них: "Давно, падлюки, мав я вам сказати, як сильно з вами поквитатись я хотів. Ви все життя над меншими знущались, вбивали всіх, хто створював свої держави, а дозволяли їх створювати лише своїм. Ось Віктора брат, Рафаель - ЄУМК, син Віктора на ім'я Святослав - ЄУБК. І більш ніхто не має права створювати свою державу! Ви поневолили народи, на свою державу їх переманили. А живеться добре тут лише панам. Я був тут і бачив, як бідні, слабкі та в'язні тут живуть. Це не життя, а пекло! Тут добре тільки вам, ненаситним комарам. Я прийшов сказати, що хочу царя вашого прибрати. Ей, Віктор, Рафаель і Святослав виходіть сюди на чесний бій. Вас троє, я один. Давайте, боягузи! Аж смішно на вас дивитися.

Дивилися пани, мовчали. І тут промовив Віктор: "Ти йолопе, здолав всю охорону, пройшов повз кордони моєї держави, вбив десятки невинних людей, щоб викликати мене, великого царя на бій?

Засміялися пани, а Віктор продовжував: " Ти не обдумав, поступив паскудно! Твої дії можуть привести до біди!"

- Ти битися виходь, пацюк! Сидиш там із своїми панами, знущаєшся над людьми. Такі як ти, таргани, померти повинні!

І кинув дерево в них Влад із всієї сили. Розбіглися вони в різні боки. Аж бачить, козак наш, приблизно 20 воїнів біжить до нього. З мечами, мушкетами й автоматами. Кричить до них Віктор: "Стріляйте по ньому!" Націлилися воїни ці, аж раптом вистрілили з рушниць кубівці по них. Попадали ті воїни, пани погнали геть, втекли далеко. А кубівців десятками вийшло. Назар і Богдан також, допомогли своєму братові. 

- Невже це ти, Влад? Очам не вірю! - сказав Богдан.

- Ти небезпечно поступив, напавши на них один. Тебе могли вбити! Як ти так бездумно поступив? - перелякано промовив Назар.

- Не бійтеся, брати мої. Я маю сили, маю дуже багато сили. Вирішив цих царів викликати на поєдинок, а вони боягузи, втекли із поля бою! 

Та чути, коні скачуть, машини їдуть і гам піднявся. 

- Пора тікати! - говорить Богдан.

- Ти Влад біжи, а ми їх затримаємо! - впевнено сказав Назар.

Влад: Якщо тікати, то разом! А як стояти, то всім і до кінця. 

Богдан: Їх сотні їдуть, нас перебють! Війну на себе ми накликали! Тепер нам точно кінець!

Помчали вони геть за гору, а єдині їхали за ними. 

  Тим часом, в таємній кімнаті, зібралися пани і розмовляють. Пан Влад матами покриває цих кубівців проклятих, розповідає, щоб з ними зробив. Тут обізався Євдокій. Теж розповів, які вони погані! Як підло вони поступили. Говорить Жан, права рука Віктора: "Це вже серйозно! Жарти скінчилися! У нього велика сила, яку Віктор на початках мав." 

Відьмак: У Віктора була така сила?

Жан: В свої часи йому теж допомогли неземні сили. Маги і чарівники колись дали Віктору цю силу, щоб він великую державу збудував. Вони йому довірили цю справу. Робив великую державу і ворогів сам, майже без підтримки, перемагав! Ніхто не міг йому помішати! Абсолютно ніхто! Але ці маги вирішили, що не достойний він цієї сили, що марно тратить її на ворожнечі і війни. Забрали вони у нього цю силу, на жаль.

Відьмак: Ти це серйозно?

Жан: Серйозніше не буває! Про це мало хто знав, оскільки цю силу він мав тільки пів року. Я був в цей час і бачив, можу про це сказати точно! А ти думав, що він без цієї сили зміг би це все зробити? 

Євдокій: Я в шоці! Чому цих магів я не бачив? 

Віталій: Вони не прийдуть, коли ти цього захочеш. Вони все бачать і самі знають, на кого вони можуть покластися.

Андрій: А для чого їм це робити? Адже вони могли самі свої держави створити, а не давати цю силу іншим.

Жан: Ну може через те, що самі не вміють? Може просто не хочуть?

Віталій: Можливо.
 



Міні Доктор

Відредаговано: 11.10.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись