Роздуми на тему кохання

Заповітна мрія

Як же давно я хочу, та ніяк не смію сказати,

Як сумую, як знищити мрію ці грати,

Як до тебе, коханий, хочу, марю прильнути.

Я до дна вип'ю з чаші хмільної отрути –

Хай вона розтечеться уся, рознесеться по тілу,

Хай пронизує, жалить, нехай владарює, зуміє

Побороти бар'єр, розірвати це замкнене коло,

Як ранкова зоря майоріє над видноколом.

Я її попрошу, я її заклинати буду,

Хай влаштує вона для тебе маленьке чудо:

Як навіть забракне сил, як не все задуманне вдасться,

Але ти завжди відчувай і причину знаходь для щастя,

Хай з тобою завжди буде те, що серце твоє зігріє.

Ось така вона непроста – моя заповітна мрія.

Всього лишень хочу я твої бачить сяючі очі,

Як світла твоя душа розвіює морок ночі.

Подобається

#4394 в Різне
#995 в Поезія

Відредаговано: 27.01.2019