Розфарбуй мою долю.

Глава 23

   Крутившись з боку на бік до третьої ночі, Туня вагалась піти на кухню, щоб налити склянку води чи ні. Якщо навшпиньках пройти, можливо вона не розбудить Паскуале і так само тихо піде у спальню. Набравшись сміливості, дівчина вирішила втілити свій план у життя. Дуже тихо відчинивши двері, вона пройшла у вітальню. Примружившись, Туня почимчикувала повз диван, ідучи у напрямку холодильника.
   — Ааа! Ааа! Ааа! — закричала що сили Туня.
   — Не кричи. Mia bellezza – це я.
   — Я це вже зрозуміла. Чому ти не спиш? — Вона відвернулась, червоніючи немов спіла вишня. Він був повністю роздягнений. — І чому ти голий?
   — Захотів попити. — Паскуале усміхнувся, немов Чеширський кіт. — Я так звик спати. Я ж не думав, що ти посеред ночі кудись підеш.
   — Я теж захотіла води. — Вона закрокувала назад до спальні. — Я краще піду.
   — А як же вода?
   — Я передумала.
   Вона ахнула, відчувши його руки на своїх плечах. Паскуале був так близько, його дихання обпікало її шию. Туня забулась, як дихати. Від однієї думки, про те що він позаду неї виглядає, як «Адам» - хвилювало її так сильно, що мову відняло. Усе тіло тремтіло, ноги стали ватними і здавалось, що кожен його доторк це маленький розряд, який біжить по венах. Заплющивши очі, вона важко дихаючи, відкинула на його плече голову, і відчувши губи Паскуале на своїх, з полегшенням зітхнула. Їй здавалось, що вона вибухне, якщо не отримає поцілунку і ще чогось, про що дівчина раніше навіть не думала. Вона хотіла його – попри усі хвилювання. Треба оволодіти своїм хвилюванням і віддатись тим прекрасним почуттям, які є між ними. Відчувши, як усе тіло охоплює тепло і зростає сильна напруга, про яку вона раніше і гадки не мала – їй хотілось відчути усе, що може дати кохання. Що з нею? Чого вона хоче? Попри усі запитання, вона знала, що хоче і чого бажає.
   Паскуале був в передчутті, чогось що повністю змінить його життя. Ця ніч усе змінить для них обох. Вона уперше буде кохатись з чоловіком, а він буде пізнавати, як займатись коханням з жінкою, яку покохав. Він повинен бути чуттєвим, уважним та щирим з цією неймовірною жінкою. Туня стане у повному розумінні цього слова його.
   — Я хочу бути з тобою. — Його руки почали підіймати футболку. Відчувши під своїми пальцями шовкове тіло Туні, він заплющив очі у блаженстві. Голосно ковтнувши, хлопець розплющив повіки і запитав: — Я можу зупинитись, одне лише твоє слово і я…
   — Ні, не зупиняйся. — Ледь вимовивши слова і зізнавшись йому про своє бажання, вона почервоніла.
   Паскуале підхопив її на руки і поніс у спальню. Доки вона чіплялась за його шию, він палко прокладав доріжку з поцілунків від її щічки і до шийки. Увійшовши у кімнату, Паскуале обережно поклав Туню на розстелене ліжко. Кімнату заливало місячне сяйво, граючись з ванільним тілом Туні. Він із захватом дивився на неї.
   Під його проникливим поглядом, Туня зніяковіло опустила очі і узялась за простирадло, намагаючись прикритись ним.
   — Ні, ні – прошу не треба. Ти прекрасна. Природа нагородила тебе такою красою. — Він підійшов ближче.
   Після його слів Туня трішки посмілішала і підняла очі на чоловіка, який був у повній своїй красі. Його міцна статура, плаский живіт, м’язисті ноги – змушували її забутись на якій вона планеті. Піднявши очі верх, вона зустрілась з його поглядом, який потемнішав немов чорний шоколад. Паскуале зробив лише два кроки і ліг біля неї. Матрац прогнувся під його вагою і Туня скотилась у його обійми. Неймовірні почуття огорнули її, уся ніжність яку вона так багато років накопичувала у собі – буде належатиме Паскуалю. Хлопець нахилився до неї, узявши її обличчя у свої руки і цілунок за цілунком почав прокладати доріжку від вуст до шиї. Відчуваючи руки і губи Паскуале, вона була у повній ейфорії. Її захоплювало усе, що він робив і що у цю мить давав. Він відкривав у ній жінку.
   Паскуале боявся узяти її поспіхом, боявся налякати напором. Це не те, що їм обом потрібно – не вперше це точно. Вона повинна запам’ятати свій перший раз так само, як і він хоче викарбувати у пам’яті перший раз з нею.
   Він усміхнувся крізь поцілунки. Провівши пальцями по животику Туні, він відчув її тремтіння. Вони обоє були в передчутті тих неймовірних речей, - яким був вже покладений неймовірний початок.
   Її рожеві щічки, широко розплющені оченята – робили Туню такою невинно-спокусливою. Ці миті в обіймах, перші пізнання, перші ласки – назавжди оселяться в серцях обох.
   Вона стане жінкою. Туня усміхнулась, і піднявши свої рученята на шию та вилиці хлопця, знайшла своїми губами його губи.
   Його блаженний вираз обличчя і усмішка, яку він подарував їй – говорили, що він буде ніжним і турботливим.
  
   Ніч була світлою. Поспавши якихось пару годин, вони пробудились від тихого дощу за вікном.
   Місяць осяював їхній спільний шлях. Хлопець ніжно торкнувся вуст Туні і притягнув її у свої обійми. Вона усміхнулась.
   — Ти стала моєю.
   — А ти моїм.
   — Хочеш попити?
   — Ні, а от їсти так. — Зізнавшись, вона почервоніла.
   — І я. — Засміявся він. — Що тобі принести?
   — Те що будеш ти.
   — Тоді я скоро. — Він встав з ліжка і його осяяло місячне сяйво.
   — Можна я прийму спочатку душ?
   — Звичайно. Ми приймемо його разом.
   — Краще я сама.
   — Ти була зі мною і соромишся піти разом у душ.
   Вона зрозуміла, що це дійсно безглуздо. Душ разом, у порівняні між тим, що у них було - це «квіточки».
   — Добре.
   Він дав їй руку і вона встала з ліжка. Підхопивши Туню на руки, він поніс її до ванної. Напустивши води, він сів у ванну і допоміг сісти Туні. Сидячи у гарячий ванні - він шепотів найгарніші слова, які давали їй відчути себе особливою.

 



Анна Харламова

Відредаговано: 18.08.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись