14(UA/RU)

***

Чому тобі пишу таке?

Мабуть тебе кохаю…

Та що я написав й яке,

Пробач, не пам'ятаю,

Бо не зберіг я смс

Я десь о 5-й подзвоню на лайф,

Бо на роботі тіло,

Хоча душа в Черкасах десь…

***

Девки ходят по дороге,

Но в меня с ними никак,

Значит возьму правою рукою…

Рюмку, в ней коньяк…

***

Вогонь згасає, і вода висихає,

Та кохання того, що було немає…

І тяжко на душі,

І гнів, і сльози все було…

Та не однаково мені,

І все з початку, усе знов,

Всі почуття і вся любов…

Що підозріла й вбиває сотні раз

І вас і нас...

***

Як кохання знайти,

Що не вб'є, а оживить?

В країну яку піти,

Щоб побачити тихі припливи?

Як не впасти злетівши до хмар?

Як до бога звернутися, заходячи в храм…

Як в собі розібратись?

Знайти як себе?

І у щасті купатись,

Побачить тебе…

Я запитую вкотре у неба,

І тишину вкотре я чую…

А думки лиш про тебе…

Та кохання я вже не врятую…

Ох боляче й сумно мені,

Але це життя!..

І не дойде мій лист тобі…

Болючі там почуття…

***

Закритись у собі? Звернутися до Бога?

Не пробачити тобі? Сказати, щасливої дороги?

Через біль у серці попрощатись?

Забути, але пам'ятати?

Мабуть все ж ні!

Бо не личить це мені...

***

Не раз я говорил, прости!

Не раз сам я это слышал…

Не раз я говорил, уйди!

Не раз…

Не раз я умирал ночами,

Не раз я радовался дню…

Не раз, не уходи кричали,

Но отвечал: „уйду…”

Не раз была любовь,

Не раз была обида,

Не раз страдали мы…

Не раз… И всё так сильно…

И всё вроде последний раз…

Не раз я без ума от глаз,

Не раз, точно не раз!..

***

Не покидай, багато раз казали…

Та врешті решт покинули самі…

Не раз покинуті були й кидали,

А потім сум лише в пітьмі…

Чому ми робимо те чого не хочемо?

Чому помилки робимо ми?

Тихенько ноги вмочимо,

В ріку, де вже нема води...

Бросали

Бросали мы и брошенными были…

И забывали нас и мы забыли…

Любили нас, а мы не замечали,

Любили мы, и нас бросали…

Не раз мы думали, что это не возможно,

Простить…

И сами прощения мы выбивали,

И сами хотели мы любить,

И убивали мы не раз…

Забыть…

Забыть мы не давали

И не давали мы простить…

***

Как трудно нам и как легко…

Мы хотим простоты,

Но усложняем сами…

И кроме пустоты

Нет ничего за нами…

А почему всё так?

Ведь можно и иначе…

Любить и не страдать…

Но люди плачут,

До слез доводят остальных…

И все хотят отдать,

За все...