Щасливий білет

Глава 44

Максим

Ознайомившись із своїм житлом я зрозумів, що воно мені подобається та досить комфортне. Коли мама із татом пішли спати я вирішив пройтися округами.

Так як на вулиці було тепло я одягнувся легко та вийшов за межі будинку. Я не задумувався над тим, куди саме я йду, мої ноги несли мене самі. Так я опинився у невідомому місті і не захотів більше нікуди іти, тому всівся на траву та став дивитися на море, яке розкинулося перед моїми очами.

-Привіт. Можна біля тебе присісти? – почув я голос недалеко від себе.

- Привіт. – я глянув на ту, хто потривожив мене. – Я не проти.

- Що ти тут так пізно робиш? – я здивувався такому питанню незнайомки.

- А може давай познайомимося, а тоді ти будеш задавати такі питання?

- Мене звати Мадлена, можна просто Ліна, а тебе?

- Я Максим.

- Так що ти тут робиш?

- А ти?

- Я перша спиталася, тому ти і відповідай. – засміялася вона.

- Ти поводиш себе наче підліток, але я тобі відповім раз тобі так цікаво. – так у дитинстві я також часто говорив.

- Мені дійсно цікаво.

- Я вирішив прогулятися і мене мої ноги занесли сюди. Я тут сиджу біля години часу і сам не знаю чому. Недавно я втратив пам'ять і не можу згадати останніх декілька років свого життя. І от я думаю, – я подивився на дівчину– а може це місце було для мене важливим, раз я тут опинився?

- Можливо. – погодилася вона.

- А ти чому так пізно гуляєш?

- Я йшла із роботи і хотіла подивитися на нічне море, а тут дивлюся сидить хлопець на траві.

- Ти так до пізна працюєш? – мені була цікава така інформація, тай дівчина наче красива, а так пізно сама гуляє. Цікаво чи у неї є хтось?

- Ні. Просто сьогодні у мене було багато справ. От я і засиділася.

- Ліно? А ми часом не знайомі із тобою? – я був би радий бути знайомим із дівчиною. У неї приємний тембр голосу.

- Не знаю. Я б, напевне, запам’ятала тебе.

- І то правда. Просто ти схожа на дівчину, яка мені сниться кожної ночі. Але тут погане освітлення, тому я можу помилятися. – сам не розумію як, але я хотів із нею говорити, розповісти їй про себе та своє оновлене життя, якому не вистачало багато спогадів. Дівчина дійсно була схожою на ту, яка до мене приходить уві сні. Спершу я це не замітив через погане освітлення, але тепер замічаю схожості між ними.

- Правда? А що саме тобі сниться? Яка вона?

- Дівчину із сну?

- Так.

- У неї довге риже волосся, струнка фігура – замріяно розказував я – на її обличчі веснянки та очі у неї цікаві. Ця дівчина мені завжди сниться із посмішкою на обличчі та у очах, у моєму сні вона щаслива, а я поруч із нею. Кожного дня я чекаю того часу, щоб лягнути спати, бо я знаю, що кожного вечора ця загадкова дівчина приходить до мене та розфарбовує мої сірі будні.

- Як думаєш? Вона існує?

- Не знаю Ліно. Я б дуже цього хотів, але не знаю. Я можу тільки надіятися, що вона реальна. Можливо я її знаю, а вона мене, можливо, ми були і разом і цей сон був у моєму реальному житті, але я не впевнений у цьому.

- Чому ти не впевнений?

- Бо якщо б мене із нею щось пов’язувало, то вона була б зараз поруч зі мною. Вона б не покинула мене у такий важкий для мене період життя. А уві сні я для неї щось значу так само, як і вона для мене. Можливо, я помиляюся. Зараз я не впевнений нівчому.

Мені було спокійно біля цієї незнайомки і це було дуже дивно для мене. Я сумніваюся, що маючи свої готелі я проводив ось так час. Сидів на траві, гуляв, плавав, насолоджувався життям. Скоріше за все я був дуже зайнятим, раз я не мав ні дівчини ні дружини. А чи дійсно я був щасливим у своєму житті?

-Я була рада нашому знайомству, але мені час повертатися додому.

- Ти права. Мені вже також пора. Батьки будуть хвилюватися за мене. – мама могла перевірити чи я є у своїй кімнаті, тепер вона робила це часто. Батьки дуже хвилювалися за мене.

- Надіюся ти знайдеш дівчину із сну. – на прощання сказала дівчина мені.

- І я надіюся на це. Було приємно познайомитися з тобою. Надіюся це наша не остання зустріч.

- І я надіюся.

- Бувай Лін. – встиг я вимовити ці слова і відчув на своїй щоці дівочі губи.

Я був дуже здивований такій поведінці дівчини з якою у перше бачуся, чи може вона мені збрехала? Від її поцілунку по моєму тілі пройшлася хвиля приємного тепла. Але я вирішив, що мені краще піти та все обдумати на самоті, бо біля цієї Мадлени, я не міг зосередитися.

- До зустрічі, Боб.

Я хотів повернутися та упевнитися у тому, що почув, бо Ліна назвала мене не моїм ім’ям, але поки я це зробив дівчина встигла відійти від мене. Тому я залишив все як є. Можливо мені причулося?

Від цих емоцій я крутився на ліжку та не міг заснути. Весь час у голові прокручував розмову із незнайомкою.

Так як сон відмовлявся сьогодні до мене приходити я пішов у свій кабінет. Ще на днях я бачив там різні папки, але так і не знайшов часу на них, тай не хотів. А зараз від того, що я не мав що робити вирішив вивчити їх вміст чи просто ознайомитися.

У папках було щось про будівництво готелю, його план у двох різних екземплярах, але одна із папок відрізнялася вмістом, бо саме у ній було дуже цікава інформація та фото.

Я зацікавлено почав переглядати вміст і був дуже здивований, бо на цих фото була та дівчина із якою я сьогодні бачився, але вона мені сказала, що ми не знайомі! Навіщо їй було брехати?

Саме ця дівчина приходить до мене уві сні, саме я її там бачу, саме вона дає мені силу жити. Тепер я у цьому впевнився. Але і зовнішньо вона трішки відрізнялася від тої, котра приходила до мене у моїх снах – волосся…

Я відклав цю папку на край стола, а сам вирішив ще раз переглянути документи із будівництвом готелю. А стосовно цієї дівчини я потім дізнаюся у Віктора. По його словах я йому довіряв.

За папками я просидів до глибокої ночі і за цей час багато що зрозумів. Я є, а точніше був власником цього готелю і змінив його план будівництва. Навіщо я це зробив? Поки що ще не встиг розібратися, але я впевнений, що і на це Віктор знає відповідь.



Міка Стів

Відредаговано: 24.09.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись