Скарби Примарних островів. Карта і компас

Розділ 7 "Ричард, граф Елігерський" - 6f

На скелі світився вогник, блимаючи, мов маяк. Берн і Макс взяли не зовсім вірний напрям, наблизившись до берега. Та це було не страшно, бо Елігерський порт зостався позаду.

Освітлена полум’ям, Фенікс стояла на палубі поряд із Ярошем. Майже всі інші поснули.

– Я розумію, що вони кажуть, Яроше, – спостерігаючи за маяком, сказала чорноволоса красуня.

– І що? – Яроша зараз більше цікавила Фенікс, ніж сигнали з берега.

– Заберіть... нас... у нас... ваша... карта... – по слову проказала вона, і з радістю обернулася до капітана. – Карта, Яроше! Розумієш?

– А якщо це пастка? – Ярош так втомився, що не міг вірити своїм відчуттям.

– Я перевірю.

– Ні, Фенікс...

Та вона вже перетворилася на вогненного птаха і зробила коло, долетівши до берега.

– Це не пастка, – сказала Фенікс, обертаючись на людину. – Їх троє. У хлопчика на долоні полум’я. Життя повертається навіть у землі, що підкорилися Імператору.

– Та не в столицю, – зітхнув Ярош. – І не надовго. Я відправлю за ними човен. Такий вогонь на щастя.

І Ярош посміхнувся. Спокійно і вільно. Сьогодні він засне без страхіть про минуле і майбутнє, а завтра вони будуть у відкритому морі. Дуже мало кораблів можуть наздогнати "Діаманту". І всі ці кораблі піратські.

Море більше не здавалося похованим під мертвим металевим саркофагом. А зірки сяяли яскраво, як завжди сяють зірки, коли починається небезпечна пригода.



Наталія Девятко (Natalia Devyatko)

Відредаговано: 20.08.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись