Скарби Примарних островів. Карта і компас

Розділ 9 "Полонені "Астагора" - 7f

Проклятий капітан не проводжав їх. Магда одна дивилася піратам услід. Здавалося, багряне вбрання вампірші світиться внутрішнім вогнем. У мовчанні кораблі, чиї вітрила ніколи не стануть звичайними, білими, розійшлися в нічному морі.

– Залишимо їх, – Марен пильно поглянула на капітана, намагаючись прочитати в його душі, та душа зоставалася закритою на всі засуви навіть для її погляду.

– Залишимо, – погодився Юран: Сокіл так і не відповів, що пообіцяв капітану проклятого корабля в обмін на полонених.

Фенікс і Ярош стояли поряд. Вітер дарував їм прохолоду, але спокоєм обдарувати не міг.

– Команді ти не сказав. Та мені скажеш, що йому пообіцяв? – тихо запитала Фенікс, ніби боялася, що їх можуть почути.

– Тобі скажу, – тяжко відповів пірат. – Ми зіграли. Ти розумієш, на що грають із давніми і на що грав кожний з нас. І я виграв. Але капітан "Астагора" поставив умову: я можу забрати менше людей, ніж є тих, ким я ризикнув, узявши з собою. Та я знав, що заберу всіх, на кого мені вкаже компас. Я порушив цю умову.

Вода розбивалася сріблом об ніс корабля. У хвилях хлюпотіла русалка.

– А якби ти дотримався умови? – Фенікс зробилося лячно, тому запитати те, що у неї на думці, вона не наважувалась.

– Тоді б я забрав їх, як і належить згідно виграшу, – Яроша, здавалося, заспокоїло її запитання. – Нордін і його проклятий корабель відпустили б нас, і ми б, можливо, не зустрілися більше в жодному морі.

– А тепер?

– Тепер він може загадати будь-яке бажання, і я зобов’язаний його виконати.

– І що він зажадає? – зараз Фенікс злякалася не на жарт: на відміну від врятованих, вона добре знала, ким є капітан проклятого корабля і які страшні легенди про нього оповідають. – Забрати скарби? Потопити "Діаманту"? Щоб ти йому служив?.. – їй було боляче казати це, та не запитати ще болючіше.

– Ні, Фенікс, – зітхнув Ярош. – До скарбів ми можемо і не дістатися. "Діаманту" можуть потопити раніше. А я можу і не дожити до того часу, коли наш корабель стане на якір біля Примарних островів.

– Не кажи такого! – вигукнула Фенікс, вклавши у слова всі свої почуття, але Ярош ніжно обійняв її, прихиляючи до себе.

– Ні, Нордін із давнього народу і, я думаю, зажадає щось більш вишукане. Потім дізнаємось.

Хвилі сріблилися, наливаючись мідним блиском. Над морем сходив місяць. Ярош і Фенікс цілувалися, сховані ніччю.



Наталія Девятко (Natalia Devyatko)

Відредаговано: 20.08.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись