Скорпіон вимагає капітана

4 розділ

Олександр Льюїс Грей

Теперішній час

14.07.2163 рік

20:40 АМ

Зібрати сімейну раду було найлегшим за останню годину.  Дар, мій помічник, а також мій дядько, саме не мав роботи. Хор Льюїс та Гренея де Грей (дід та бабуся, якщо їх так можна ще назвати) саме зібрались нам телефонувати, а моя сімейка включно з дядьком Карлом саме сіли за обід, тому були усі в зборі. За 40 хвилин обговорення ми вспіли порозмовляти про все, окрім малої нахаби, навіть, смішно, адже ми часто мовчали й не мали що сказати. А я просто на просто про неї забув, як не дивно.

Проте, ми не встигли, навіть, вийти з кімнати, як корабель здригнувся. Те що то проблема в чужоземному судні, було зрозуміло одразу. Адже до його появи, такого в нас не траплялося. Лічені хвилини знадобилися що б потрапити у відсік з Скорпіоном. І лічені секунди знадобились, щоб обляпати усіх слизом. А тепер уявіть, дев’ять вищих демонів повністю обляпані слизом і одна торгова розвалюха в атомній готовності. Та я їх повбиваю! Страх втратили чи що?!  Я їм не чорт бродячий, а демон наближений до короля. Ладно, потрібно заспокоїтись і прийняти душ. Я їм влаштую шоу, але не зараз. Потім на свіжу голову, коли вони не будуть цього очікувати.

І я вже думав, що все. Я можу йти до себе в каюту та відпочивати, адже день сьогодні видався не із самих легких. Але тут нам з Даром зателефонував Рей й повідомив, що на контакт вийшов хтось з ворожого корабля. На мостову я не йшов, а летів. До речі, в прямому значені цього слова, я все таки вищий демон, а нам для цього крила не потрібні. І от я залітаю в куток переговорів і бачу на екрані хлопця (!), навіть, хлопчика. Та йому років п’ять від сили! Так, спокійно, це просто дитина і від неї можна багато чого дізнатись. Головне його не налякати.

- Хто ти? – найбільш привітніше запитую я.

- Я не маю плава повідомляти пло це без супловоду капітана, - проговорив хлопець, а я, навіть, посміхнувся. Хоті в би і я такого милого хлопчика собі, але зараз не проте.

- То чому ти телефонуєш, юначе?

- Я не те-ле-фо-ную, - по складам сказав хлопчина й продовжив далі, - а виходжу на зв’язок.

- Ну добре, чому ти виходиш на зв'язок? – запитую я вже сівши в крісло.

- Ми б хотіли поговолити з капітаном. Він нам обіцяв..

- Що пообіцяв?

- Не маю плава говолити пло це, поки він не вийде на зв'язок, - сказав хлопчина й вибив.

Я дивився на чорний екран і згадав про рижоволосу дівчину, що годину назад влетіла до мене в кімнату. Цікаво чим вона там займається? Чи взагалі залишилась там?

- Що робитимемо, капітан? – запитує Рей, мій другий помічник.

- Ну, що ж покличемо цього «капітана», хай розмовляє.

Я вийшов з мостової й направився до себе. Тільки зайшовши в кімнату з першої секунди я просто злякався. Дівчини не було, якого ангела я її взагалі залишив одну?! Вона була в незнайомому місці, можливо налякана і без можливості звідси вибратись. Та одному Творцю відомо, що в неї в голові! Вона могла й в люк вийти і десь в коморі запертись, та навіть покінчити життя самогубством! Творець, який я дурень, який дурень!

І я вже збирався вибігати з кімнати, як боковим зором побачив рижу верхівку голови. Так, на моє щастя, це була вона. Дівчинка лежала, на диванчику й спала, згорнувшись клубочком. Декілька секунд я дивився на неї, а потім пішов у душ змити слиз.



de filie Terrae

Відредаговано: 24.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись