Сільські замальовки

Стартєр

Стартєр
Вечір. Село.
Стоїмо у сусуда у дворі. Він курить, я дихаю. Курить він "Марвел" червоні, бо других тут не продають, а дихаю я свіжим і пахучим весняним повітрям. Спершу я дихав ним у себе на подвір'ї, але не обійшлось без "але". Сусідка, дай їй Боже здоров'я і наснаги з ранку до вечера с городу не вилазити, утнула суперхіт прекрасного весняного вечора - запалила солому зі свинячими кізяками, поклавши великий і товстий держак од лопати на здоровий глузд і напрям вітру -  задиміла піввулиці. До сусіда не додуває.
Сусудку я називаю баба Валя олл енклюзив, себто " все включено".
Варто мені в дворі диркнути чим електричним - "болгарка", електролобзик  чи не дай Боже зварювальним апаратом ( фірмовий німецький інвертор), як вона вже стоїть за парканом, витріщивщи очі і голосом, сповненим здивування та образи, кричить " Ти шо!? Вариш (ріжеш, пиляєш)?! В мене ж ВСЕ ВКЛЮЧЕНО!!!!! І стіралка і бойлер і телевізор і мікрохвильовка і холодильник! Згорить!!!

Про потужність і кіловати їй не поясниш. Для баби кіловати, це п'ять пачок вати по двісті грам.
Раніше вона кидалась на дядька Петра, який справді своїм саморобом тушив піввулиці. Але кільканадцять разів була послана пішки в еротичну подорож з додаванням пікантних подробиць. Згодом дядько купив інвертора, самороб здав, гроші пропив. А звичка у баби Валі лишилась.
Отже, курим- дихаємо і теревенькаємо.
Дядя Жора мучає свою семьйорку. Машина видає звуки, схожі на потуги.
Сусід Вітьок.
- Походу стартеру хана....
- Може акумулятор?
- Нє. Акумулятор новий, я брав недавно свою диркнути.
Дядя Жора покинув спроби, поліз під капот, пойорзав там, гикнув, витяг акумулятор і поніс на зарядку.

Наступного ж ранку той же дядя Жора.
- Дай свою зарядку! Моя не робе! Не зарядила, бо єлі крутить...
Я даю зарядне, а сам за прибор і до його зарядного пристрою. Працює його пристрій. І акумулятор в нормі.
Дядько не вгаває.
- Акумулятор слабий! Накидай зарядне, счас так диркнем ( лізе в машину).
- Дядь Жор, так там струм до 200 Ампер. А зарядне дає 6 .  Це ж не пускове...Спалимо..
- Давай, нічого не спалимо! Я всігда зімою так заводю.
- Ага. Всігда. Я отсюда чую запах горілої проводки вашого зарядного.
- Давай накидай! Ну, з Богом....
Ди.... Пшак - коробки зарядного пішов той чарівний димок, що на ньому вся електроніка працює. Не вірите? От як димок вийшов, значить всьо, зламалась.
Дядько вилазить, плюється і закурює.

- Дядь, а ви втулки на стартері давно міняли?
- Кого?
- Втулки.
- Які втулки? Як купив, туди не лазив. Заводське! Совєтьське!
- У вас втулки витерлись, от вал на них і крутиться, як стара баба через поріг перелазить, от і клинить.
- Так шо робить?
- Знімать стартер і втулки мінять.
- А як знімать?
- Та як? Два болта на 13, побиті пальці і куча матюків, бо то є ВАЗ.
- Поможи, бо я хрен його зна ( коротко, але ясно).
Почали знімать. Ключі в дядька ті, які при совдепі в колгоспі накрав- роздовбані. Тягну свої.
Болти таки ж " і разу не заглядав". Тупцюємо до сусіда Віктора по ведешку ( WD-40).
Вертаємось уже з ним. Уже троє нас.
Попшикали. Викручуємо.
- Так у вас же заводське кріплення, на три болта...
- Так і шо, шо три?
- У-у-у - Вітьок хитає головою, закурює цигарку. На обличчі сумний вираз.
Виявилось, що третій болт знаходиться в такому місці, куди не те шо ключем - пальцем не долізеш.
Знов конструктори ВаЗ в труні обертаються, як м'ясо на шампурі, ще й гикають так, що аж хрести хитаються.
Дядя Жора після невдалих спроб вилазить з нутрощів автівки і демонструє розпач.
- Там мать різьба лєва!
- Та ні, права...
- А чого ж не викручується? Зліта ключ!
- Та ви мабуть не в ту сторону крутите...
- Ага, повчи мене! Ти соплі мамкиною юпкою витирав, а я вже колеса на трактор ставив! Не в ту сторону! Тракториста учить.
- Там не вдобно. Попасти нада. Акуратно.
- Попасти! Та я в таке попадав, якби ти знав, куди я попадав.... Та я в молоді года....
Вітьку набридло слухати, куди там попадав дядя Жора. Поліз під " жульку" сам. Недовго там возькався, попросив навпомацки придержати шось "отуто".
В нутрощах щось гупнуло..
Вітьок виліз і гордо показав дяді Жорі  той клятий болт на 13.
- Попадав! Та куди ти там попадав?! Як ти своїх двох діток зробив з таким попаданням?!
- Як-як? Добрі люди помогли!

Потім жонглювання стартєром в організмі автівки. Нарешті він виліз на світ Божий.
- Давайте втулки мінять! В тебе втулки є - до мене.
- Ага, є. Під подушкою тримаю, перед сном з пальця на палець перекидую.
Везіть його в район на СТО.  Там і втулки купите, і поміняють, і розрайберять. 
- Розшо?
- Розрайберять. Інструмент такий є - райбер. Для точної роботи, втулки під вал підганять.
- А в тебе є? ( ага, під подушкою, за втулками- у носі ковирятися).
- Нема.
- А може в кого на селі є?
- Навряд чи. Це ж не лопата.
- Піду поспитаю..
- Везіть на СТО, не довбіть мозг собі й людям!

Довго ще бігав дядя Жора по сусідам.  Нема діла...
Через пару днів виходить, сідає в "жульку", дриньк- завелась.
-  О! Друге діло! Зробили стартер?
-  Ага. Одвіз на СТО, двадцятка - втулки, полтинник - робота. Бач, як дринька! 
-  Я вам зразу казав за СТО. А ви своєї...
-  Ага, повчи мене... Та якби ти знав,  я в молоді года......



Did Anton4ik

Відредаговано: 11.02.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись