Спаринг з любов'ю

Розділ 3

- Ну, довго мені ще на тебе чекати? - дівчина навіть телефон якомога далі відсунула, ледь не ставши глухою від пронизливого крику подруги. Кріс, як завжди, була нетерплячою.

- Все, заспокойся, я вже майже на місці, - відповіла Аріна й відключилася. Що буде далі вона і так знала - подружка почне обурюватися, що ненавидить чекати, і піде, якщо через 5 хвилин дівчина не з'явиться.

Аріна швидко припаркувала машину і закинула на плечі рюкзак. Жіночі сумочки вона ненавиділа, то ж використовувала їх вкрай рідко, коли зовсім не залишалося інших варіантів.

- Скільки на тебе можна чекати?! - шулікою налетіла на неї Христина, але дівчина навіть не стала відповідати - у них була своя манера спілкування. - Отже, що за терміновість? Навіщо висмикнула мене з солярію?

- Кріс, пам'ятаєш, я тобі якось говорила, що та вечірка у твого однокласника мені колись боком вилізе? - схилившись над столиком змовницьки запитала Аріна. Пасмо неслухняного світлого волосся вибилося з хвостика, і дівчина відразу заправила його за вухо.

 - Пам'ятаю, і що? - потягуючи яскравий коктейль через соломинку, поцікавилася Христина.

- А те, що сьогодні я зустрілася з Князем.

- О ... - від подиву пухкі губки дівчини навіть розтулилися.

- І він знову клеївся до мене. Але я відшила його.

- Тобто, як? Він що, навіть не згадав тебе?! - здивувалася Кріс.

- Слухай, він мене навіть наступного ранку не згадав, чого вже дивуватися, коли минуло стільки років?

- Ні, але це ... - дівчина знизала плечима, не знаючи, які слова підібрати. - Скажімо так - принаймні дивно.

- Та ні, не дивно. Мене більше розлютила його самовпевненість. Звичайно, йому є зараз чим пишатися, але все ж, це не означає, що будь-яка дівчина з першого погляду повинна стрибати до нього в ліжко! - Аріна роздратовано схрестила руки на грудях і закинула ногу на ногу. Брови зійшлися на переніссі й, здавалося, ще трохи, і з ніздрів повалить дим від обурення. Не витримавши, Кріс пирснула зо сміху. - Тобі здається це смішним? - обурилася дівчина, чим розсмішила подругу ще більше.

- Звичайно ні, що ти! - між нападами сміху, спробувала заперечити вона.

Через кілька хвилин, коли Аріна спромоглася взяти себе в руки й зробити замовлення, а її подруга почала гикати й стогнати, тримаючись за живіт від сміху, їм вдалося продовжити розмову.

- Гаразд, мала, що ти хочеш від мене? Сама ж сказала – мені доведеться відплатити за ту ситуацію.

- Ще не вирішила, - чесно зізналася Аріна. - Але ти моя боржниця. Без тебе б я в таке лайно точно не вляпалася.

- Гаразд, - зробивши великий ковток мангового соку, відмахнулася Кріс, - не найгірший варіант для першого разу. Хоча так, згодна, те, як все вийшло - частково мій косяк, так що провину за собою визнаю і каюся.

Аріна ще раз похмуро подивилася на подругу, й зітхнула – одже ж, зараза, Кріс ніколи щиро не визнавала, що насправді може бути винна у чомусь.

 

Думку про те, що Дмитро Князєв був її першим чоловіком, Аріна завжди несамовито відганяла від себе, хоча нічого, звичайно ж, не можна було виправити. Та й навіщо виправляти, якщо про її ганьбу знали лише двоє - вона сама та віддана подруга? Це не помилка - Князь дійсно нічого не знав, і це було ... прикро.

Все сталося кілька років тому, коли Аріна Вітрова ще не завершила кар'єру бійця ММА, а впевнено завойовувала все нові й нові титули. Тренер ласкаво називав її «Вітерець», і це прізвисько донині час від часу супроводжувало її в будь-якому зі спортивних клубів. Хоча, звичайно, спортивна кар'єра вже давно закінчилася, та і її хлопці намагалися не називати її так – надто прикро й неприємно було згадувати про невтілену мрію.

У будь-якому випадку, у свої 19 в Аріни абсолютно не було ні часу, ні сил, ні бажання займатися чимось окрім спорту. На щастя, навчання давалося їй легко, то ж хоча б в цьому вдавалося ще хоч якось знаходити різноманітність в житті. З друзів у неї була тільки Кріс, а решта - так, приятелі по рингу або потенційні суперники. Подруга була єдиною людиною, яка абсолютно не розумілася на спорті, і навіть в зал ходила виключно для того, щоб «підкачати дупку». Здається, тоді як раз пішла мода на «сідниці як у Кім».

Кріс стала її віддушиною й острівцем, де можна було просто потеревенити ні про що, не думаючи про спорт, заборони й дисципліну. Її фітоняшка насправді не бачила нічого крутого в тому, чим займалася подруга, просто тому що не розуміла масштаби її роботи. Але це не дратувало, а скоріше радувало. Тому нічого дивного в тому, що Кріс регулярно намагалася потягти Аріну на вечірку не було. У неї взагалі була божевільна думка зробити з подруги Барбі.

Вона так і говорила: «Розчешемо тебе, умиємо, одягнемо в усе рожеве, й станеш, нарешті, дівчинкою, а не гопником на районі». Кріс, звичайно, сміялася, але певна правда в її словах була - Аріна не вміла бути милою, слабкою та жіночною. Навіть спідниці вона, здається, в останній раз одягала ще в молодшій школі.

Загалом, ідея перетворити подругу не залишала фітоняшку, і вона раз по раз намагалася нав'язати її Вітровий.

Аріна піддалася лише одного разу, серйозно посварившись з тренером, коли той змусив її до сьомого поту працювати в залі, хоча вони тільки-тільки перемогли в кількох серйозних змаганнях. Тоді дівчина плюнула на все, й віддалася в руки б'юті-професіонала. Кріс була в повному захваті, але, відверто кажучи, перетворення на прекрасного лебедя явно не вдалося - дуже вже відрізнялася Аріна від звичайних дівчат. Тіло було надто спортивним, навіть для постійної відвідувачки залу, погляд - жорстким, а обличчя - переляканим і похмурим одночасно. Навіть косметика не змогла створити видимість тендітності й жіночності.



Олена Блашкун

Відредаговано: 18.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись