Справа чаклунів

Ян

Місто звичайних, як завжди, здавалось надто шумним. Всі ці гудки автомобілів, звук світлофорів, гомін людей, що постійно кудись поспішають, та музика, що долинала з кожного кутка, де щось продавали. А ще яскраве неонове світло, що лилось з вивісок та сліпило очі у вечірній темноті. Яну подобався цей рух. Він ловив кожну мить, проведену на самоті. Незабаром доведеться знову повертатись в тихий Ирій до обов’язків верховного чаклуна, та поки що він пропускав це місто через себе, насолоджуючись його несхожістю з тим, до чого він звик. Тут все просто. Ніяких інтриг та спроб захопити світ.

Та, як виявилось, місто звичайних також змогло здивувати.

Він саме збирався перейти дорогу на одному з великих перехресть. Навіть заніс ногу над пішохідним переходом, щоб зробити перший крок. Машина, що гнала на повній швидкості, попри всі правила дорожнього руху, змусила його миттю відскочити на тротуар. Чаклун лише подивився їй услід, подумки клянучи водія-шибайголову. Якби на його місці опинився хтось менш розторопний, біди було б не уникнути!

Щось було не так! Замість того, щоб продовжити свій рух по трасі, автомобіль звернув на узбіччя, не збавляючи при цьому швидкості, і зараз впевнено прямував в огорожу ще недобудованого будинку.

Ян застиг на секунду, автоматично вгамовуючи перший порив допомогти, як робив це завжди. Все життя йому говорили не втручатися в справи звичайних. І на це були важливі причини. Жодним чином не можна було дозволити людям дізнатись про магію! Наслідки могли б бути дуже сумними. Та зараз все змінилось. Поступово світ чаклунів став відкриватися людям. Можна було більше не переховуватись, і він простягнув руку, стримуючи своєю волею автомобіль, щоб не дати йому перетворитись в груду металу, а водію в суцільну відбивну.

Більшу частину швидкості вдалось погасити. Від його магії електроніка відключилась і двигун заглух. Та сила інерції продовжувала тягнути авто вперед, доки воно не зустрілося з дерев’яною огорожею, що проламалась від удару.

Ян підбіг ближче та відчинив дверцята зі сторони водія. Там, на надутій подушці безпеки, непритомною лежала білява молода дівчина. Її аура все ще світилась рівним жовтим світлом, значить покидати цей світ найближчим часом вона не збиралась. Видихнувши з полегшенням, Ян вже хотів відійти подальше та викликати допомогу, коли почув хриплуватий стогін. Дівчина почала приходити до тями.

 



Ярина Мартин

Відредаговано: 01.06.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись