Старий Острів

Частина друга. Падіння.

Тиша. Спокій. Площа із фонтаном по центрі неначе завмерла в часі. Спокій. Одинокість, за те тиша. Одинокість як потік води після дощу, заповнила вулиці. Нарешті. Достатньо було дикого жаху, щоб вулиці наповнились реальністю. Реальністю, що без лицемірства і егоїзму. Жаль, що це тимчасово.

***

Летить крізь поля і долини, крізь ліси і гори, через блакить морську лицар на білому коні. На коні білосніжному в обладунках, що сяють на сонці, лицар летить, мчить кудись. Десь там його єдина, можливо в біді. Він спішить їй на поміч. Він дістане її з печери дракона на світло Сонця. Він не боїться темряви печери, тому що там його єдина. От він вже біля печери, лишає свого білого коня. Він бере в ліву руку щит із символом троянди, а в іншу меч. У темряві печери, він баче світло, то його єдина в полоні змія. Він відкидує свій щит і меч. Він іде на змія без зброї, в його жилах честь, він не сумнівається в стовпах, що тримають його світ. Він перемагає змія голіруч. Тепер у темряві печери, тільки він і його єдина. І не бентежить їх темрява навколо, до поки вони є світлом один для одного.

***

Троянда. Яка ж прекрасна квітка. З погляду без захисна але із шипами. Символ любові. Ельфи обожнюють троянди. Сади з троянд, які ж вони прекрасні. І вся ця "прекрасність" росте заради любові. Жаль.

***

Вінфілд чарівне місто. Столиця імперії. Торговий центр світу. Місто загадка. Місто, яке за легендами стоїть на трьох стовпах, а саме на вірі, любові і надії. І знаєте? Напевно так воно і є. Вулиці Вінфілда повні любові, віри і надії, вони течуть по його вулицях, як кров по наших венах. Вінфілд купається в них.

Так говорять всі хто хоть колись бачив Вінфілд, проте не жив у ньому.

Тепер ти знаєш, що я живу у Вінфілді, вже багато років і знаю його краще за всяких там портових торговців, поетів мандрівників і загалом від подібного зброду. Вже більшу частину свого життя я працюю торговцем, що продає квіти. Як думаєте, що продається в мене найкраще? Троянди. Символ любові. Якщо Вінфілд і справді тримається на трьох стовпах, то стовп любові точно є наймасивнішим. Кажуть, що Вінфілд буде стояти доти доки не заваляться всі три стовпи. Надіюсь це не так, вірю, що це не так, але чи люблю я Вінфілд настільки, щоб переживати за його падіння? Любов. Наймасивніший стовп, що тримає Вінфілд, символом якого є троянда. Вінфілд тримається на трояндах?

Кажуть, як тільки ельфи освоїли обробку дерева, то вони почали будувати перші домівки Вінфілду. Згодом камінь замінив дерево, але десь глибоко в основах міста залишились ті самі дерев'яні будиночки. Забуті. Не потрібні. Вже гнилі з середини.

Чи багато я маю з продаж троянд? На скромне життя хватає. Мій батько був лісорубом, тому ще з дитинства я живу скромно.

Троянди символ любові. Вінфілд тримається на трояндах, як колись він тримався на дереві.

Троянда і дерево. Знаєте, що ще роблять з деревом? Деревиною розпалюють вогнища. І чим довше я працював продавцем квітів, все більше я помічав схожість між деревиною і трояндами. І тоді раптом я освідомив, той жах перед яким стоїть сучасний Вінфілд.

Я завжди вертаюсь до свого старенького дерев'яного будиночку вже затемна. Я йду по освітлених смолоскипами і ліхтарями вуличках, і розумію, що чогось не хватає, щось з приходом темряви зникає. Любов. Вот що зникає. В день я продаю сотні троянд закоханим парочкам, які переповнені любов'ю. Часто я помічаю, що деякі пари згодом більше не приходять за трояндами. Вони більше не гуляють вулицями Вінфілду. Тепер вони живуть разом, в тепер кам'яних будиночках. І кожної ночі, коли я вертаюся з роботи, я все більше чую «ти був(ла) помилкою», «нам потрібно розійтись», «як же я терпів(ла) тебе», а ще пару годин, днів, тижнів, місяців, років тому, вони купляли в мене троянди. Для чого купують дрова? Для того, щоб розводити вогонь, який потім гріє і освітлює. Для чого купують троянди? Для того, щоб розводити вогонь, який потім гріє і освітлює. А чого купують нові дрова ? Тому, що вогонь гасне, дрова стають попелом, і знову настає холод і темрява. А чого купують нові троянди? Тому, що вогонь гасне, троянди гниють, і знову настає холод і темрява. Любов. Вогонь. Троянди. Дрова. Любов-вогонь. Троянди-дрова. Тоді я зрозумів, щось колись пішло не так.

Любов тепер, як і вогонь потребує деревини-троянд. Але ж є поети, романтики, які оспівують вічно живу любов, яку не здатна погасити жодна сила? Щось пішло не так.

Я завжди вертаюсь до свого старенького дерев'яного будиночку вже затемна. Мені інколи доводиться проходити темними не освітленими вуличками, які ж вони прекрасні. Зорі і Місяць. Які ж зорі і Місяць прекрасні. Їх найкраще видно саме на цих темних вуличках. Так, тут немає смолоскипів і ліхтарів, із темряви може вискочити якась небезпека, але які ж прекрасні зорі і Місяць, коли вони світять в темряві тобі все одно, що в темряві. Смолоскипи і ліхтарі. Світло. Зорі і Місяць. Світло. Вогонь. Світло. Для вогню потрібна деревина, для світла потрібна деревина. Але деревина не потрібна для зірок і Місяця. Для вогню потрібна деревина, для тепла потрібна деревина. Але деревина не потрібна Сонцю. Я зрозумів. Нарешті. Ми сліпі. Сліпі. Від тоді як розвели вогонь в темряві, ми осліпли. Я знову вийшов на освітлену вулицю і піднявши голову до неба більше не бачив світла зірок і Місяця. Чим яскравіша вулиця, тим менше зірок в небі, тим гірше видно світло Місяця. Зрозумів. Нарешті. Жах охопив мене. Не вже ми вбивці?

Коли ми розвели перший вогонь ,ми осліпли. Наше життя тепер не залежить від Сонця, зірок і Місяця. Ми самі здатні розводити власні Сонця, зірки і Місяці, потрібні лише дрова.

Я помітив, як в день в мене купують троянди ті самі лиця але в парі з іншими. Кожен новий день, місяць, тиждень, рік, приходить те саме лице в парі з іншим лицем. Десятки, сотні можливих варіацій. Ми розвели вогонь, багато вогнів. Навіщо нам одне Сонце? Ми ж тепер здатні розводити сотні вогнищ навколо себе. Вогнища гаснуть, а Сонце й надалі горить. Вогнища гаснуть, а зірки і Місяць й надалі горять в нічному небі.



Mak_Makers

#1248 в Фентезі

У тексті є: фентезі, роздуми, думки

Відредаговано: 05.10.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись