Старий Острів

Частина четверта. Початок.

.

- Хто я? - запитую я в себе.

Тиша.

- Хто я? - запитую я у них.

- Блазень! - кричать вони мені у відповідь.

І тоді я міняю маску.

- Хто я? - запитую я в себе.

Тиша.

- Хто я? - запитую я в них.

- Злий голодний вовк! - кричать вони мені у відповідь.

І я міняю маску.

- Хто я? - запитую я в себе.

Тиша.

- Хто я? - запитую я в них.

- Налякана зайчиця! - кричать вони мені у відповідь.

***

Так, це я. Радий знайомству. Мовчи і не кажи хто ти. Ми вже знайомі, але ми обоє якось не надали нашому  знайомству цінності.

***

- Тепер ваша черга! Задайте питання собі, "хто я?".

- Хто я? - задав натовп сам собі питання.

Тиша.

- Запитайтеся в от цього доброго чоловіка, що серед вас на троні сидить, і дивиться на нас всіх своїм мудрим поглядом.

- Хто я!? - кричить натовп.

Встає старий король із свого трону.

- Людина!- мудро й розумно відповідає наш владика.

- А задайте це питання знову самим собі!!!- з-під заячої маски надриваюсь я.

Тиша.

- Тепер ваша черга, наша все мудрозумносте. Запитайтеся "Хто я?" в цих людей.

-Хто я? - запитався наш всевладика.

-Людина! - всі одночасно одним голосом кричать у відповідь.

- Хто він? - свята дух у повітрі панував.

- Людина!!! - аж заходився народ.

- А ви хто? - запитався я в них стримуючи свій сміх.

- Люди!!!

Знесли люди короля з престолу.

-Люди!!! - кричали вони йому крізь сльози.

І зайшовся тоді я сміхом. Знав я, що відповів він коли питався сам у себе. Король. КОРОЛЬ. Королем він себе вважав, людина. Сміх тай годі.

 

***

- Хто я?- запитайся в себе...

Подумай, і дай відповідь собі.

А тоді запитайся в мене "Хто я?".

І я подумаю, і відповім тобі.

- Ти людина.

Це те, як я бачу тебе по ту іншу сторону тексту.

***

Король сміявся зі мною, під крики народу.

Змінив я маску.

- Хто я!? - крикнув я до народу.

- Король!!! - крикнули вони мені у відповідь.

Сміявся король не довго, людей і мене це не спинило.

-Хто я!? - спитався король у народу.

-Людина!!! - крикнули ті йому знову.

І так тричі, як сміх і радість остаточно покинули лице короля.

А я тим часом сіла на його трон, і згори запитався в нього.

-Хто ти?

- Король! Король я! - впавши переді мною на коліна промовила людина.

-Ви чули, що він сказав? Запитайтеся в нього, хто він... - промовив я до людей.

- Хто ти?- сказали ті радісно в один голос.

- Король... я... Ви мій народ... - налякано оглядаючись промовила ця дивна людина.

І здійнявся сміх, як грім.

- Візьми цей скромний дар від мене. - стримуючи сміх з-під маски короля промовило я.

Незграбно взяла людина маску зайчиці.

-Не бійся золотце моє. Гляньте, яке не зграбне... Надінь... - всі нарешті затихли.

Тихий шепіт передавався із уст в уста.

- Запитайся в людей, хто ти! - піднявшись із трону промовила моя всемогутність.

Народ не став чекати, а зірвався в дикий сміх. Тикаючи пальцем кричали вони.

-Зайчиця! Налякана зайчиця!

Розпрямившись біля трону дістав я торбу повну вовчих масок. Кинув торбу в народ.

- Запитайтеся в себе, хто ви... - грізним поглядом глянув я в їхні серця.

-Запитайтеся в мене, хто ви...

- Хто ми? - сотні вовків завили до мене.

- Вовки!

***

Кінець історії вам вже напевно відомий. Проте, це не кінець. Так, як крапка на початку цієї частини...

- Хто я?- запитаюсь я в себе...

Король, вовк, зайчиця, людина, блазень? Немає значення. Я та ким ви мене бачите крізь цей текст. Тому ви люди, ті хто по іншу сторону цього тексту.

-Хто я? - запитаюсь я в тебе... людино...



Mak_Makers

#1223 в Фентезі

У тексті є: фентезі, роздуми, думки

Відредаговано: 05.10.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись