Стати мрією

Розділ 4

Аліса стояла і в подиві дивилася на зачинені двері. В голові у неї була тільки одна думка: щось важливе вона упустила в своєму житті...

Їй шалено закортілося подзвонити, постукати, увірватися в цю чортову квартиру і вимагати пояснень. Але раціональна частина мозку говорила їй про те, що не потрібно зараз нічого робити й з'ясовувати. Не готова вона до нових потрясінь. Розвернувшись на своїх високих підборах, Аліса підійшла до ліфта й натиснула на кнопку. Кілька нескінченних хвилин поїздки вниз і, вийшовши з під'їзду на вулицю, глибоко вдихнула прохолодне весняне повітря. З хвилину вона постояла, потім, сівши в свою машину, втиснула педаль газу. Ні, божевільним гонщиком вона ніколи не була. І зараз не збиралася їм ставати, хоча екстремально водити машину вміла. Просто подія, що відбулася все ніяк не хотіла укладатися в її свідомості.

Аліса на автопілоті доїхала до будинку, геть забувши про колись «важливе» питання до Степана. Все на тому ж автопілоті прийняла душ і лягла спати. Сон не йшов. Втупившись поглядом у стелю, Аліса спробувала обміркувати все. Розкласти по поличках і прийняти хоч якесь рішення, але в голові було порожньо. А перед очима була п'яна і вимучена посмішка самого чудового чоловіка в світі.

Це що ж виходить, вона подобається Степану?! В цій реальності, де вона навіть ні на що і не сподіватися не сміла, вона, Аліса Керій подобається ідеальному чоловікові? Тому, про кого забороняла собі мріяти і уявляти? Тринадцять років різниці і розуміння, що для нього вона просто дитя, охолодять кого завгодно. А виявляється ... Дурепа, яка ж вона дурепа!!! Нічого не бачила, нічого не помічала. І він теж хороший! Мовчав, мовчав і ... мовчав!

Чому ?!

Злість на Степана, на себе і ситуацію в цілому поступово заповнила Алісу. І з цим треба щось робити! Але не зараз. Завтра.

Вона перевела подих, лягла на лівий бік, подумки повторила англійський алфавіт і все ж заснула.

Ніч пройшла чудово, сни снилися їй яскраві і добрі, але вранці прокинулася в огидному настрої. Злість, що оселилася в її душі ще з учорашнього вечора, набрала масштаби всесвіту, і Аліса чітко розуміла, що потрібно «випустити пар».

Швидко зібравшись, вона стрімко вийшла з квартири, голосно грюкнувши ні в чому наповненими дверима, і побігла вниз по сходах, -каблуки їй не перешкода. Опинившись на вулиці, Аліса впевненим кроком попрямувала в бік своєї улюбленої автівки, але на півдорозі зупинилася. В такому напруженому стані небезпечно сідати за кермо. Дідько! Від досади міцно стиснула кулаки.

Шукаючи інший спосіб для зняття стресу, вона озирнулася навколо. Кивнула своїм думкам і стрімким кроком попрямувала вниз по вулиці. Двадцять хвилин інтенсивної ходьби, і вона зупинилася навпроти нещодавно відчинившегося спорткомплексу.

Буря в душі вщухати не збиралася, так що розгніваної фурією Керій влетіла в фойє і цілеспрямовано попрямувала до стійки адміністратора.

- Шановна, мені потрібен тренер з боксу. Зараз! - виблискуючи своїми величезними каре-зеленими очима, зажадала Аліса.

Дівчина-адміністратор привіталася і, мило посміхнувшись, стала пропонувати варіанти. Алісі категорично нічого не подобалося. Вона ще більше хмурила свої ідеальні брови і з обуренням дивилася по сторонам, ніби шукаючи щось. Але в кінцевому підсумку не змогла стриматись й, грюкнувши долонями по гладкій поверхні столу, голосно обурилася:

- Дівчина, подумайте - це не боляче! Я всього лиш попросила особистого тренера! Що в цьому складного ?! Якщо не можете надати, так і скажіть!

Адміністратор з екзотичним ім'ям Ізольда розгублено кліпала своїми нарощеними віями, чим ще більше розлютила неврівноважену клієнтку. Але в долі секунди змогла зібратися і почала перераховувати всі плюси саме цього спорткомплексу, його секції й напрямки і вже почала переходити на особистих тренерів, перераховуючи їх професійні досягнення, як знову запнулася, подивившись в очі клієнтки. Та ж явно намагалася зберегти залишки самовладання.

Поклавши руки на стійку рецепції, Аліса тихим, але сталевим голосом сказала:

- Дівчина, зверніть увагу - це плінтус. І це саме ваш рівень. Такої не компетенції я не очікувала. Мені просто потрібен тренер. Зараз. Історія спорткомплексу мене не цікавить!

Аліса повернулася на сто вісімдесят градусів, і швидким поглядом окинувши приміщення, зупинилася на стрункій жіночій фігурі, одягненій в обтягуючий спортивний комплект - топ і бриджі. Уважним поглядом,  вона оцінивши зовнішні дані дівчини, що її зацікавила, підступно посміхнулася і, забравши сумочку, впевнено пройшла до незнайомки.

- Доброго дня! - видавав із себе милий оскал, привернула вона до себе увагу власниці вогненної копиці волосся.

- Доброго, - подивившись їй прямо в очі, спокійно і привітно, відповіла руда. - Нерви пустують?

- Дуже!

- Через п'ять хвилин початок занять, швидко в роздягальню і в зал! - скомандувала дівчина.

Керій в подиві вигнула брову.

- У мене з собою нічого немає, - вже більш спокійним голосом зізналася вона.

- Ну, якщо не з гидливих, можу свій запасний комплект позичити. Запевняю, він чистий і свіжий, наче попка немовляти.

- А ти мені подобаєшся! - щиро посміхнулася Аліса.



Анелия Чадова

Відредаговано: 14.11.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись