Історія однієї хвороби, або 27 снів про неї

3 День 3 (Сьогодення)

[01:50] Я прокинувся в паніці. Вона мені не снилась. Я не міг збагнути, що трапилось, що я сьогодні зробив не так. Я налаштувався ще раз на сон, і зі страхом, спробував, ще раз заснути.

***

 Літо, вітер лагідно роздував її пишне, довге волосся. Від нього пахло полином і ромашкою, пахло так, як ніколи до цього. Волосся гладило її довгу струнку шию, і вона час від часу поправляла його. Через вітер кінчики волосся роздувало на пишні, гарно підведені губи. Якщо сказати, що це було спокусливо, то нічого не сказати. Вона усміхалась і від того я також усміхався. Навкруги нас була зелена поляна, на якій росли польові квіти, а десь в ста метрах текла тепла, повільна річка. Ви знаєте, так починаються еротичні сцени в романах, але тільки не з нею. Вона не така як інші, вона та, через яку починають народи війни, і знаєте, і я б почав.

  Ми сиділи на канапі зеленого кольору, один навпроти одного. Я не розумів, чому вона не дивиться мені в очі.

Я запитав: "Юля, щось не так? Поговори зі мною!".

Вона повільно підняла свої очі, подивилася на мене і сказала: "Все чудово, але тобі пора...".

-"Стій. Я знаю що ти хочеш сказати, не говори цього, я тебе дуже прошу. Не проси мене того, що я не можу виконати", - промовляв я до неї.

 -"Бо тобі пора прокинутися", - сказала вона.

 [05:30] Так, я її знову бачив. Я ще хоч трохи хотів побути з нею, ще хоч декілька хвилин. І я зрозумів одне, я прокидаюся, коли вона каже: "Проснись!". 

-"На другий раз, я не дам їй цього зробити", - подумки промовив.

 Ви знаєте, дійсність дуже цікава річ, адже інколи не знаєш, де правда, а де вигадка. Де реальність, а де плід твоєї уяви. Вона мені сниться і мені там все таке ж справжнє як і тут. Дивно...

 Я сьогодні повинен знову заставити себе піти на роботу. Час збиратися.

 Я уже вигадав, як вчинити в подібній ситуації, яка була вчора, і мене це радувало. Вперше за декілька днів я посміхався. Можливо, з боку це виглядає, що я просто зійшов з глузду. Але це саме те, що допомагає мені зараз жити...



roman kukurudz

Відредаговано: 15.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись